Прокляття рейлі - Вікторія Сурен

Я хутко відвертаюся до вікна. Слід випити якомога більше заспокійливих Інес. Правда, після них мені сняться втричі гірші кошмари, але принаймні це заспокоє силу.

— Я рейлі. І я майже не знаю Люци…

— Ну так дізнайся.

Трясця!

Є проблеми втричі більші! Наприклад, як саме я випустила те повітря? Маги повинні контролювати силу, а я навіть не розумію, у який саме момент викликаю. Воно само виходить! Калеб колись казав, що найбільше на нас впливають емоції. Я злякалася й інстинктивно захистилася. Люци втратив контроль над емоціями й от, будь ласка. Навіть Люциліан Хейг втратив контроль!

— Хоча... можливо, ви не наскільки вже й різні. Люци такий самий нервовий і запальний.

— Аж ніяк.

— Добре, наступного разу я поставлю тебе трохи ближче, коли він випустить тобі в обличчя вогонь.

— Ми не схожі, — не вгаваю. — І він мені не подобається!

— Подобається. Ти запала на нього.

— Не запала!

— Запала по вуха-а-а…

— Ля-ля-ля, я Ру, і в мене мозок, як у равлика!

— Я кажу тобі все це, бо довіряю, ідіотко! Якби не хотів, щоб ти була з Люци, то тебе б тут і близько не було! Без згоди одного з нас, інший ні з ким не зустрічатиметься. Чи ти думала, що таке тільки в дівчат працює?

Я спираюся ліктями на підвіконня та тяжко видихаю.

— Будь ласка, будь-які вищі сили, заткніть йому рота…