Темрява для Шамана - Владислава Раф

– Дякую, Северине, та я не зміню свою думку. Опіка наді мною лише додасть тобі проблем, адже якими б не були причини – для інших ти, в першу чергу, іннезець, а я народжена в Морті. Поки що моє перебування в Омор сприймається благословінням богів, а що далі?

– Мені байдуже. Можеш вважати, що це моя примха, забавка – захищати мортівку від власного народу. Бувай, Скарлет.

Він усміхнувся на прощання, намагаючись приховати власну втому, лагідно скуйовдив моє волосся п'ятірнею та пішов геть, розминаючи спину. І чому для Северина так важливо захистити древню ворожого королівства?

– Ти йому подобаєшся, – задумливо простягнув Лад, несподівано з'являючись поряд. – Чому намагаєшся тримати Буйтура подалі?

– Який сенс нам ставати ближче?

– Чому ні? З молодшої четвірки він найсильніший, навіть зі старшими зрівняється. Та й ти була б щаслива з ним.

– Ладе, мій задум не приведе навіть мене до щасливого майбутнього, а його тим більше.

– Але ж і вперте ти дівчисько, – зітхнув демон, після чого потягнув мене до дому. – Повір мені, цей генерал – точно не найгірший варіант. А світ ніколи не буде ідеальним, тож вірити в вічний мир – цілковита утопія. Людям дано мати щастя тут і зараз, а не колись потім. Тільки в війнах ви можете усвідомлювати цінність миру. Ходімо, мені є що сказати стосовно найманців, які стежили за тобою.