Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Ізенар не міг більше стримувати свою пристрасть. Ні, він не збирався добиватися її кохання негайно, але хотів бути впевнений, що наступної ночі, після виголошення клятви, Айна стане його дружиною як належить.
Весь вечір переслідував вождя спогад про її теплі губи, про її легке зітхання. Ізенар знову хотів відчути його на своїй шкірі. Бажання це виявилося настільки непереборним, що він не став більше чекати і попрямував до Айни посеред ночі.
– Не бійся мене! – знову промимрив Ізенар, – я нічого не зроблю проти твоєї волі! Тільки поцілунок, лише один поцілунок… як запорука нашої завтрашньої зустрічі… Адже ти моя дружина…
– Дружина… – повторила Айна, закидаючи руку йому на спину, з огидою запускаючи пальці у його жорстке волосся.
– Моя люба, – прошепотів Ізенар, намагаючись зловити її губи, – який ласкавий у тебе дотик… ну ж… поцілуй мене.
Айна гидливо скривила рота. Усього мить перетерпіти… лише одну мить… відвернути увагу. Рука дівчини непомітно прослизнула вбік, намацала ручку глека і стиснула щосили.
