Король драконів та його зірка - Mira

Сонце тільки почало підійматися, коли Ліна прокинулася. Багаття давно згасло, а Раелгар сидів біля входу в печеру, вдивляючись у далечінь. Його вигляд був зосередженим, але спокійним.

— Доброго ранку, — промовила Ліна, підходячи до нього.

— Добре спала? — запитав він, не обертаючись.

— Здається, вперше за багато днів, — зізналася вона, сідаючи поруч.

Раелгар подивився на неї й ледь помітно усміхнувся.

— Це добре. Нам знадобляться сили. Попереду довгий шлях.

— Куди ми йдемо? — запитала Ліна, озираючись на суворі гірські хребти.

— До храму Древніх, — пояснив Раелгар. — Це місце, де зберігаються знання про твою силу і про те, як її контролювати.

Ліна замислилася, відчуваючи змішання тривоги та цікавості.

— Ти бував там?

— Давно, — відповів Раелгар, його голос звучав сумно. — Але тоді я був іншою людиною. Тепер це місце здається мені чужим.

Вони вирушили, прямуючи вузькими стежками між скелями. Раелгар йшов упевнено, іноді допомагаючи Ліні долати складні ділянки. Їхній шлях пролягав крізь густі зарості й вузькі ущелини, де відлунювали звуки їхніх кроків.

До вечора вони дісталися невеликої долини, де серед скель виднівся вхід до стародавнього храму. Його двері були вкриті символами, які сяяли слабким блакитним світлом.

— Це тут? — запитала Ліна, зупиняючись перед масивними дверима.

— Так, — відповів Раелгар, його голос став серйозним. — Але будь готова. Усередині нас можуть чекати випробування.

Він підняв руку, торкнувшись символів на дверях. Від його дотику двері почали повільно відчинятися, випускаючи холодне світіння, яке огорнуло їх обох.

Вони увійшли всередину, де під високими склепіннями висіли кришталеві сталактити, а стіни були вкриті різьбленням, яке зображувало історію Древніх. Ліна відчувала, як кожен її крок відгукується в просторі, а в повітрі витає енергія.

— Що це за місце? — прошепотіла вона.

— Це священне сховище, — відповів Раелгар. — Тут зберігаються знання про силу твоїх предків.

У центрі зали вони побачили вівтар, на якому лежав старий сувій. Раелгар жестом запросив Ліну підійти ближче.

— Це твій ключ до розуміння своєї сили, — сказав він. — Але будь обережна. Ці знання можуть змінити тебе.

Ліна тремтячими руками взяла сувій. Коли вона торкнулася його, перед її очима спалахнуло світло, і вона побачила видіння — сцени з життя Древніх, битви, магію і силу, яка тепер була її спадщиною.

Видіння обірвалося, і вона похитнулася, але Раелгар встиг підтримати її.

— Ти бачила? — запитав він.

— Так, — прошепотіла вона. — Тепер я знаю, що повинна робити.

Але перш ніж вони встигли обговорити це, храм здригнувся, і з темного кута зали пролунав гучний сміх.

— Ви думаєте, що я дозволю вам піти звідси живими? — промовив голос, сповнений злоби.

Темні дракони знайшли їх.