Прокляття рейлі - Вікторія Сурен

Сон Суджі створює леза раз за разом, жбурляючи їх вперед, а тоді гарчить, стукнувши ногою по землі, викликавши сильніший порив стихії. Її волосся та сірий сарафан роздмухує вітер, довкола збирається справжнє торнадо, а кожна вена на руках, шиї та ногах мерехтить сріблом, яке от-от вибухне.

Я сідаю навпочіпки, прикривши голову долонями, коли Суджі робить хрест руками й з її пальців виходять десять смертельних смужок. Вона здіймає руку, протягає пальці, а тоді стягує їх в кулак, вдихаючи чималу кількість повітря. Пилюка така потужна, що мені важко розгледіти, що саме відбувається в центрі цього божевілля, але коли Сон Суджі різко опускає руку, то пісок одним шаром гепається додолу, накривши всіх та кожного.

На нас опадає мертва тиша.

Я кліпаю, допоки згадую, як дихати та слухати, бо у вухах дзвенить, а опісля чую гул голосів, яких наростає з новою силою. Вивчаю землю, поступово досягаючи місця, де Бруна ледь не поховала себе живцем під час тренувань рейлі.

Вона лежить на землі, розкинувши руки в сторони, серед порубаного на шмаття коріння дерев. По всьому її тілу криваві сліди, обличчя червоне, але раптом одна з рейлі кричить:

— Дихає! Вона дихає!

І гурт зітхає. Я зводжу перелякані очі на Суджі, яка робить мимовільний крок у бік, щоб втримати рівновагу.

— Ледве дихає, — вже тихіше додає якийсь хлопець, поки викладач підіймає дівчину на руки та хутко несе щонайдалі від цього божевілля. Я продовжую сидіти в землі аж поки Суджі різко не хапає мене під плече, люто зводячи на ноги.

Хапаюся за стовбур дерева, але враз прибираю руку, ніби воно може мене поглинути.

— Що ти зробила? — панічно шепочу. — Як ти це зробила? — моє серцебиття пришвидшується, коли бачу шалене мерехтіння в бездонних очах кореянки. Наче смерть. Вона тисне плечима, ковтаючи густу слину, та намагається віддихатися.

— Витягла повітря з її легень, щоб спинити.

Дівчина продовжує дивитися в ту діру, куди затягувало Бруну. Рейлі, яка збожеволіла. Тоді я зиркаю на Суджі, широко розплющивши очі. Ніхто з магів землі не зміг цього зробити, але колишня сусідка-рейлі власноруч порубала дерево та витягла повітря з людських легень. Могла навіть вбити.

Трясця, скільки, бляха, у ній сили!? Чому саме вона змогла побороти це божевілля!?

Я згинаюся навпіл, виблювавши початок сьогоднішнього дня.

✯✯✯

Не забувайте про зворотній зв'язок! Буду рада почитати ваші коментарі! Це надихає