Танці з місяцем - TsuMura

Есей і Лір, легенда про сонячного і місячного ельфів, закоханого принця і його вбивцю. Асасин, яка не змогла вбити, і принц, який покинув королівство заради кохання.

Танець ставав усе більш чуттєвим, доки Рунаан не зміг більше стримуватися. Його погляд зблиснув, відбиваючи місячне світло, і Етарі, ніби розуміючи його безмовний заклик, уповільнив рух і, притягнувши Рунаана ближче, поцілував його. Губи коваля були шорсткими, а руки надто гарячими, але Рунаан не пручався. Він вдихав його запах, відчуваючи себе п’яним від цих обіймів.

Коли Етарі раптом підхопив його на руки й упав у траву, сміючись, Рунаан був занадто розгублений, щоб заперечити. Він лише з подивом дивився на ельфа, не розуміючи, що той задумав.

— Прекрасна ніч має закінчитися не менш прекрасно, чи не так? — усміхнувся майстер, поправляючи вибиту пасму партнера і прикрашаючи її квіткою. — У нас ще багато часу.

Рунаан мовчки підкорився, дозволивши ковалю притиснути його до себе. Лежачи на Етарі, він відчував сором за свою зухвалість і… щастя.

♡｡⁠.⁠✧.⁠｡⁠⁠♡

Уранці, прокинувшись, асасин не відразу зрозумів, де він знаходиться. Його погляд блукав по кімнаті, доки не зупинився на знайомому шарфі, недбало кинутому на стіл. Спогади про ніч заповнили його розум, і на губах з’явилася легка усмішка. Етарі викрав його перший поцілунок, і це виявилося несподівано приємним… Ні, він сам подарував його ковалю.

Підвівшись із ліжка, Рунаан раптом зрозумів, що його переодягли уві сні. Він завжди вважав себе чутким навіть уві сні, але, схоже, Етарі був або неймовірно обережним, або… Чоловік вирішив не домислювати.

Спустившись сходами, він побачив коваля, який зосереджено точив сокиру. Звук шліфовки припинився, щойно Етарі його помітив.

— Доброго ранку! Що будеш снідати? — запитав майстер, прибираючи сокиру вбік і підходячи до нього.

— Чай із печивом, — відповів Рунаан, усміхаючись і дозволяючи обійняти себе теплим рукам.

Кінець