Енергія Істини - Пролог (e/verity - Prologue) - SigmArs

Побачивши найближчого воїна, парубок підійшов спитати:

— Чи є тут поблизу джерело питної води?

Під час розмови Бернард все ж дізнався, куди піти.

Той вийшов за межі табору на невелику стежку, що звивалася вздовж лісу.

Пройшовши за кілька сотень кроків від табору, помітив невеликий яр з кущами очерету. Перед джерелом сидів хтось.

(— Здається, він також тут з цієї причини).

Парубок підійшов ближче, щоб привітати незнайомця.

— Доброго дня, шановний, вибачте, що відволікаю. Ви також із табору?

— Так, звідки вам відомо, – відповів незнайомець, набираючи воду.

— Мене звуть Бернард. А вас?

Співрозмовник обернувся обличчям до Бернарда.

Мене звуть Макін – приємно познайомитися. До речі тут вода не така чиста. Підемо, я покажу тобі ту, що краще.

— Добре, як скажеш, – трошки хвилюючись від зустрічі з іноземцем, відповів Бернард.

Відносно малий зріст виділяв цього хлопчину серед інших. Той виглядав охайно для біженця, ким він, власне, і був. Також у Бернарда спіймалась увага металеві кільця в його широких вухах. На голові волосся було заплетене у нестандартну форму, схожу на кінський хвіст. Таку зачіску Бернард помічав у дівок, але що б хлопець носив таке в його оточенні, не пригадував.

Невдовзі перед ними з'явився крихітний струмок, який було складно здалеку через очерет навколо.

Бернард опустив руки у блакитну воду. Захопивши рідину в долоні, хлопець вимився та набрав трохи прозорої рідини у дерев'яну флягу. Макін зробив схожим чином та двоє пошкандибали назад.

— Добре що мені такий цікавий співрозмовник як ти зустрівся.

— Так само, – додав його новий друг.