Максим Темний. Володар Заборонених Земель. - Костянтин Шелест

– А я зможу... ну... як ви тоді. З Ноель і зі мною...

– Думаю – зможеш. Уже зараз змогла б, та тільки немає на кому перевірити. Ну і щойно ти почнеш пробувати – будь дуже обережна. Те, що здається легким і простим – зовсім не так. Поспішиш – комусь буде погано. Я не знаю, що захоче твій дар. Ти бачила вуличних художників?

– Бачила, пане... Коли з татом у місто їздили... А ще до барона часто приїжджали всякі... А потім уже рідко – церковники всіх ловлять. Кажуть – через малюнок можна вкрасти душу.

– Брехня. Впливати на душу – можна. І то не на всяку. Можна намалювати картину так, що захочеться співати й веселитися, а можна навпаки – захочеться когось ударити, щось зламати. Як думаєш – якщо дітям показувати такі картини, що з ними буде? Але я не про те. Художники малюють кожен по-своєму. Хоча в них у кожного є дар. Так і ти. Одна відьма добре лікує сама, а інша може такі трави підібрати та так їх заговорити, насичуючи своєю силою, що відвар буде як жива вода, але при цьому вона сама так, як та інша, лікувати не вміє. А третя – при пологах чудова, діти й матері завжди здорові залишаються...

– Так!!! Я так хочу – вирвалося в дівчини – ви навчите мене?

Макс згадав, що Санг говорив про її матір. Ну так... звісно, вона хотітиме рятувати інших.

– Як же я тебе навчу... де я і де породіллі... Але головне ти вже вмієш – накопичувати і передавати силу, хоча ще треба тренуватися і розвиватися. І все в тебе вийде. Раз ти хочеш.

– Тоді давайте тренуватися! – дівчина заплескала в долоні від радості й одразу ж змішалася, – вибачте пане...