Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

Лірен дочекався, коли світло у вікнах Шейнової квартири погасне, і тільки після цього повернувся до будинку спиною.

У нього був насичений день. Довелося добряче постаратися, щоб викласти в голові Максвела все так, наче ідея повторного розслідування прийшла до нього сама. Лірен вирішив повернутися до початку. І відправив прокурора в місце, що послужило вихідним пунктом розслідування. Але, під кінець дня…

Його губи мимоволі вигнулись в усмішці. А вона дотепна. І спостерігати за нею не менш весело, ніж слухати її внутрішні монологи.

Спершу, коли він вловив її страх і відчай, його переповнило роздратування. Скільки ще разів він повинен її врятувати, щоб розплатитися з боргами?

Але, прибувши у Строктем, він несподівано для себе передумав втручатися. Дівчина стояла розгублена і налякана посеред безлюдної вулиці і голосно лаялася на примару, що зависла в повітрі перед нею.

Судячи з реакції духа, за життя йому і не таке доводилося чути, і він можливо навіть наважився би напасти, якби не помітив в темряві лірійця.

Лірен окинув примару загрозливим поглядом і та слухняно відплила вбік, тим самим уступивши дівчині дорогу.

Звичайно він міг би вийти з тіні і провести її додому. Лірен навіть портал міг для неї відкрити, але тоді він пропустив би стільки веселощів.

Найцікавіше, мабуть, було вислуховувати, як вона лає і в той же час його виправдовує. В якусь мить, думки в її голові почали йому нагадувати розмову двох ярих опонентів, кожен з яких був переконаний в своїй правоті. Час від часу в цей чудернацький діалог наче втручався третій голос, який нагадував, що він – Лірен – цілком може усе чути.

Найдотепнішим було, мабуть, те, що під час цієї дискусії його імені не згадували взагалі, наче це могло допомогти.

Він декілька разів був готовий вийти і розкритися, але щоразу зупиняв себе, наче розтягував задоволення.

Нарешті, він вирішив дозволити їй повірити у те, що не чує її думок, доки вона не називає його імені. Так він і провів її таємно під самісінький будинок. Хотів було попередити про Шейна, але передумав. Не хотів, щоб її реакція на демоноборця була неприродньою.

Нарешті, переконавшись в її безпеці, він заплющив на мить очі, а коли розплющив, опинився у приймальні Глави ВНД. Саме тут знаходилося робоче місце його секретаря.

Підійшовши до його столу Лірен завмер на мить, не знаючи з чого починати. На самому столі було чисто. Секретар Рім був напрочуд чистоплотним. Лірену це навіть подобалось.

Чоловік завжди тримав своє робоче місце в порядку і допомагав підтримувати порядок лірійцю. Всі документи, які потрапляли на стіл Лірена завжди були складені або в алфавітному порядку, або по хронології, залежно від ситуації. Рім ніколи нічого не губив і завжди міг знайти що завгодно в найкоротші строки.

Мабуть, це і стало причиною того, що лірієць не захотів наймати нового секретаря. За два тижні роботи з ним, він остаточно переконався в тому, що кращого помічника йому не знайти… За що і поплатився.

Не знайшовши нічого на столі, лірієць почав одну за одною витягати шухляди. Він на багато не сподівався. Зрештою, секретар Рім був далеко не ідіотом. І все ж, кому прийде в голову, що той кого недавно виводили звідси в кайданах раптом повернеться на своє робоче місце?

Він знайшов робочу сферу Ріма декілька папок із файлами на недавно виявлених духів (документи в них ще потрібно було систематизувати) і ключі від сейфу.

У сейфі Рім зберігав справи тих духів, які перебували у черзі на вселення. Їх відомство відбирало вкрай ретельно. Більше того, остаточне рішення залишалося за королем. Останнім документом в таких справах була індивідуальна грамота з особистим підписом і печаткою короля. Без неї дух до вселення не допускався. Взагалі-то, ключі від цього сейфу мали зберігатися у Глави відомства, але лірієць свого часу довірив їх секретарю.

Спершу він навіть відкривати його не хотів. Рім надто педантичний. Він ніколи б не засунув у той сейф щось крім схвалених королем справ. І все ж, не знайшовши більше нічого корисного в столі секретаря, Лірен зняв захисне закляття і відкрив сейф.

Як він і думав, всередині нічого зайвого не було. Звичайно він міг би передивитися кожну справу, але знаючи Ріма, не став даремно тратити час.

Залишалася сфера. Витягнувши її і розмістивши на столі, він декілька хвилин безуспішно намагався підібрати пароль, доки магічний органайзер не пригрозив йому сповіщенням в систему охорони.

Лірен міг би зламати захист і проникнути в систему, але боявся в процесі пошкодити потрібні файли.

Сидячи за столом свого колишнього секретаря він в якусь мить усміхнувся – Рім неодмінно зрозуміє, що хтось рився в його речах, то чому б не залишити йому повідомлення?

 З такими думками, Лірен витягнув з шухляди аркуш паперу і зняв з підставки улюблену ручку секретаря.

****

Шейн прокинувся посеред ночі. За вікном лило як з відра. Світло від ударів блискавок проникало навіть крізь щільні штори. Спершу йому здалося, що його сон порушив грім.

Демоноборець тяжко зітхнув і провів долонею по голові. Завтра буде ще один нестерпно тяжкий робочий день. Він не знав, з чим це пов’язано, але зазвичай після негоди духи ставили більш агресивними і небезпечними. Подекуди йому здавалося, що вони і сил у цей період набиралися. Проте, це було всього лише нічим не підкріплене припущення.