Кохана майстра смерті - Олеся Лис

Тільки некроманти думки читати не вміють, і ніхто не помишляє мене відпускати, а навпаки ще сильніше притискає до себе. Потроху заспокоююся і починаю дихати рівніше, відчуваючи, як мене м'яко погладжують долонею по спині, змушуючи розслабиться.

─ Ти не винна, ─ шепоче Кіан мені кудись у маківку. ─ Запам'ятай це і перестань мучити себе. Лабораторія так і залишиться тут, не хочеш більше в ній працювати ─ не треба. Буду я. А винних у смерті Джерома ми знайдемо. Обіцяю. У мене є розпорядження самого короля провести по цій справі найретельніше розслідування. Ти віриш мені?

Підіймаю голову і недовірливо вдивляюся в його очі. Розпорядження самого короля? Не може бути?

─ Може, ─ відповідає Кіан. Ой, я що, це в слух сказала? ─ Так що, Айне? Ти мені віриш? ─ Вірю ... Дуже хочу вірити.