Максим Темний. Володар Заборонених Земель. - Костянтин Шелест

І як же туди йти-то? Минулого разу, коли він літав, ніби уві сні, то з висоти бачив шпилі веж. Казали, що вони щось там небаченої висоти. А Вежа Імператора так взагалі чи то п'ятсот метрів, чи то взагалі тисяча. Тобто, якщо висоту польоту він вважав сто двадцять метрів і бачив край тільки одного шпиля, напевно, найвищого, імператорського, то виходить... виходить.... Якщо він тисячу метрів у висоту, то виходить до нього від Фортеці за найкращих умов видимості приблизно дев'яносто км. Вісімдесят вісім кроків на хвилину, по піску, це приблизно п'ятдесят метрів, це максимум три кілометри на годину. Але це якщо по прямій, а буде ж як завгодно, але не так. Бархани, в обхід і через них... як завгодно, але не прямо. Це він із дівчатами в передгір'ях швидко йшов. За три дні сорок кілометрів, але там пісок на каменях злежався, щільний, барханів немає, тільки валуни заважали. Отже, ділимо швидкість на три. Отже, за ніч від заходу до світанку можна пройти як двадцять п'ять км, так і всього вісім – десять км. Ці дев'яносто кілометрів він буде йти днів десять, а то й більше. Що ж... зараз це реально. Сил вистачить. Удень відпочивати під тентом, ніч іти... виходити можна за годину до темряви і ставати на відпочинок за годину після світанку – тоді ще або вже не так сильно пече сонце. Їжі треба... сто грам крупи на прийом їжі... як пам'яталося – їсти хотілося не так уже й сильно, та й варити супи особливо ніколи і нема на чому... Це перевірено. Дров може не бути зовсім. Він спеціально підготував шість кіло в'яленого м'яса і шість булок хліба, майже перетворених на сухарі. Це все можна їсти на ходу, запиваючи водою. Про всяк випадок є ще два кілограми крупи й одинадцять літрів води – дві великі фляги і маленька, літрова. Ще кілька морквин, цибуля, два кіло картоплі, сіль. Сьогодні ось, частину з'їсть. Якщо нічого не варити, то немає сенсу тягнути зайве на собі. Спека вб'є все. Двадцять кіло в мішку загалом є, разом із другим плащем і ганчір'ям... Якщо з їжею все простіше, то ось пити... навіть літра на день... мало, але треба намагатися вміщатися в меншу кількість. Мало що... Бо всі розрахунки потрібно розділити на два, а то й на три. Цілком можливо, що йти він буде не десять днів, а всі два тижні або й того більше. Бо перед ним Заборонені землі, найжорсткіша їхня початкова смуга. Скільки вона простягається і що зустрінеться на шляху – хто її знає. І якщо нічого не вийде, то й назад якось треба дійти. Є надія, що там десь буде вода. Бо – якось же вижили ті диваки з Нірана, які десь там знайшли й сперли артефакт пам'яті? Ходили ж вони саме до веж. Якось же дійшли вони й назад, аж до Нірана...