Відомство мертвих душ. Тіло без душі - Яна Паувел

Він ще не встиг договорити, а Андрея уже радісно вигукнула:

- Повторний курс!

Від здивування очі чоловіка на мить округлилися, і він відкинувся на спинку крісла.

- Хочете заново пройти увесь матеріал? – уточнив розгублено директор. – Не забувайте, що і екзамени вам доведеться складати повторно.

- Нажаль, я нічого із пройденого матеріалу не пам’ятаю, і впевнена на всі сто, пропустивши основи, я не зможу як слід освоїти ази.

Чоловік прищурився. Розпочавши дискусію так агресивно вона могла би сміливо вимагати у нього зарахування на другий курс. Він навіть переглянув крадькома її заліковий лист, і у студентки залишився всього один екзамен і пропущена з поважної причини практика. Повторний курс – це ще один нестерпний рік в університеті. А для сиріт перебування тут і справді було нелегким. Він прекрасно знав це і закривав часто очі на жорстокість дітей.

Це через амнезію? Несподівано йому стало жаль студентку. Дівчина була ще зовсім юною, і разом з усім забула й те наскільки жорстокий цей світ, особливо для таких, як вона.

- Для вас кращим варіантом була б перездача і повторне проходження практики, - чомусь запропонував він їй альтернативу, і вперше, відколи увійшла в його кабінет дівчина йому посміхнулася з вдячністю.

- І все ж, я віддам перевагу повторному курсу, - м’яко промовила вона.

Директор ще якусь хвилину дивився на неї, після чого дістав з шухляди ключі і, шепнувши під носа легеньке закляття, відправив їх відкривати сейф.

Ще через хвилину він протягнув їй перелік документів і бланк заяви про переведення на повторний курс.

- Коли будете мати на руках результати медогляду, внесете дату і номер видачі ось сюди, вказав потрібне поле директор. Тут має бути…

- Розберуся, - поспішно вихопила в нього з рук бажане Андрея і буквально підскочила з місця. Шейн ось-ось повернеться додому. На роботі вона увесь час мала справу з документами, впевнена, і з цим впорається. – Дякую, за те що виділили час, і… Загалом, дякую, - уже біля самісіньких дверей Андрея зупинилася і попрощавшись, вибігла з кабінету директора.

Секретарю вона навіть слова не сказала, надто квапилась. І тепер шкодувала, що не провела в кімнаті Аніки більше часу перш ніж пішла шукати директора. Більш за все вона серед речей дівчини хотіла відшукати щоденник, або щось на нього схоже. Звісно Аніка могла і не вести записів. Шейн не зміг його знайти, але що якщо…

Хтось врізався в неї з розгону і Андрея мало не впала від удару. Піднявши погляд вона заціпеніла. Холодні блакитні очі, дивилися на неї зверху вниз. Шкіра іноземця була чорною як обсидіан, і тільки в центрі чола горів червоним вживлений під шкіру камінь.

Він роздивлявся Андрею недовго. Обтрусивши гидливо свій піджак, зрештою обійшов її і невдовзі зачинив за собою двері приймальні директора.