Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко
Міністр торгівлі та перший лорд скарбниці не потребували жодних пояснень. Уклонившись, обоє негайно подалися до виходу, а на їхніх обличчях було написано полегшення. Вочевидь, вони не наважувалися самі відмовитися від посад і цим розсердити Айвара аб Фердоха, що мав їх за своїх аґентів серед королівських міністрів, але водночас боялися й Імара, який на прикладі принца Лаврайна засвідчив, що більше не збирається терпіти зрадників у своєму оточенні.
А от віце-канцлер Шоґрин аб Рогран не зрушив з місця і приголомшено втупився в короля, ніби не йняв віри почутому. Інші міністри також були здивовані цим рішенням, оскільки лорд Шоґрин завжди вважався одним з найвірніших людей короля і мав з поборниками напружені стосунки. Власне, цим він і заслужив посаду віце-канцлера, яку обіймав уже три роки.
— Так, — підтвердив Імар, — мені відомо про вашу хитру гру. Я знаю, що ви завжди, від самого першого дня своєї роботи в уряді, працювали на поборників. Усі ці роки ви вдавали беззастережну вірність спершу моєму дідові, а потім і мені, хоча насправді служили Конґреґації. Для мене було великою прикрістю дізнатися про вашу підлу дводушність, попервах я навіть не хотів у це вірити. На жаль, місця для сумнівів не залишилося — докази проти вас неспростовні. Я не наказую взяти вас під варту, бо даю вам, як і кожному моєму підданому, можливість визначитися й прийняти правильне рішення. Якщо ви оберете службу законному королю, я прийму її від вас — та вже як від приватної особи. А ваша урядова служба сьогодні закінчилася. Це все, лорде Шоґрине. Хочете щось сказати?
— Ні, государю, — хрипко відповів колишній віце-канцлер і на негнучих ногах, мов на дибах, залишив залу.
Імар підійшов до стола і влаштувався в королівському кріслі.
— Тепер прошу сідати, панове.
Міністри зайняли місця праворуч та ліворуч нього, Елвен умостилася на стільці в кутку кімнати, а Ґарван аб Малах залишився стояти, тільки поклав на стіл свою теку.
— Передовсім залагодимо формальності, — промовив Імар і передав три укази Фіннану аб Девґалу, лордові-наглядачеві державної печатки. — Завірте мої рішення про усунення з посад лордів Шоґрина, Малдвина й Дорвана.
Позбавлений допомоги секретаря, лорд Фіннан мусив сам узяти тигель з печатним воском, розігріти його над вогнем і проставити на указах три печатки поруч із королівськими. Коли він упорався, Імар негайно передав йому четвертий указ.
— Новим віце-канцлером я призначаю людину, в чиїй вірності, відданості та порядності не маю жодного сумніву. Мої вітання, лорде Дивліне.
Дивлін аб Ґалховар підвівся і схилив сиву голову.
— Дякую за високу честь, государю.
— До завтра надайте мені рекомендації щодо міністра торгівлі та першого лорда скарбниці. А з вашим наступником на посаді міністра права та справедливості й головного королівського прокурора я вже визначився. — З цими словами король посунув убік Фіннана аб Девґала п’ятий указ, після чого глянув на Ґарвана аб Малаха. — Майстре Ґарване, ви чуєте таке звернення востаннє. Відповідно до вашої нової посади, ви отримуєте пожиттєвий неспадковий титул лорда. Прошу зайняти місце за цим столом, лорде Ґарване.
Новоспечений лорд уклонився й сів поруч із Дивліном аб Ґалховаром — урядовцем, що свого часу посприяв його призначенню королівським слідчим.
— Тепер залишається з’ясувати ситуацію з лордом-канцлером, — сказав Імар. — За законом цю посаду обіймає верховний поборник Святої Віри. Лише за виняткових обставин, у разі неспроможності верховного поборника здійснювати свої повноваження, лордом-канцлером тимчасово стає віце-канцлер. Однією з таких обставин є звинувачення в державній зраді. Я не стану посилатися на сьогоднішні події, оскільки слідство щодо них тільки розпочалося і поки не встановлено, чи існують вагомі докази про причетність до них лорда Айвара аб Фердоха. Проте є й інша справа, розслідування якої триває вже одинадцять днів. І хоч його ще не завершено, деякі висновки зробити можна. Лорде Ґарване, вам слово.
Ґарван аб Малах підвівся й розкрив свою теку.
— Панове міністри. Як вам усім відомо, вранці двадцять четвертого гедрева високородного лорда Броґана аб Лаврайна було знайдено мертвим у спальні його покоїв. Головний королівський медик, майстер Шовар аб Родрі, оголосив, що смерть настала внаслідок серцевого нападу, але згодом, у конфіденційний розмові з государем Імаром, зробив застереження, що цей напад міг бути викликаний не лише природними причинами, а й отрутою.
Серед міністрів пробіг стриманий гомін. Розмови про Броґанову смерть не вщухали й досі, і тема можливого отруєння була доволі популярною. Серйозно в це мало хто вірив, але симпатики поборників не втрачали нагоди шпурнути камінець до королівського городу, а прихильники короля пошепки твердили, що верховний поборник дуже потерпав від інтриґ з боку Броґана, тож принцова смерть була для нього дуже вчасною.
— Його величність, — вів далі Ґарван, — доручив мені провести з цього приводу таємне слідство. Мені й раніше було відомо, що лорд Айвар виказував глибоке незадоволення діяльністю лорда Броґана, тому я дав своєму аґентові в Священній Канцелярії завдання… — він зробив паузу, щоб його нові колеґи в повній мірі усвідомили щойно почуте, — дав йому завдання роздобути про це детальнішу інформацію. А вже наступного дня отримав повідомлення, що за особистим розпорядженням верховного поборника до підземного архіву Священної Канцелярії було відправлено всі документи, пов’язані з лордом Броґаном. Оскільки моя людина має доступ до архіву, я, за згодою його величності, віддав наказ вилучити ці документи, підмінивши їх чистими аркушами паперу такого ж розміру та кольору.
Лорд Дивлін заінтриґовано глянув на розкриту теку.
— То це вони?
— Лише найважливіші з них, пане віце-канцлере. Ті, в яких ідеться про стеження за лордом Броґаном і про різні заходи, спрямовані на послаблення його впливу в середовищі поборників. Зрозуміло, що про вбивство ніде прямо не говориться, проте в останніх доповідних записках, адресованих верховному поборнику, проглядаються досить прозорі натяки на можливість найрадикальнішого вирішення цієї проблеми. Уже наявність самого наміру заподіяти шкоду життю, або здоров’ю, або честі та гідності члена королівської родини закон однозначно тлумачить, як
