Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон
— Не страшно, — вивела Шаллан, а далі, глибоко вдихнувши, додала: — Та річ у мене.
І перемкнула самоцвіт.
Перо надовго застигло, але врешті чиясь рука поспішно нашкрябала:
— Слава Вісникам. Ох, Шаллан. У тебе вийшло! Отже, ти на шляху до нас? А телестиль працює в океані? Чи ти в порту?
— Я й досі на місці, — відповіла дівчина.
— Що? Чому?
— Бо мій від’їзд здався би надто підозрілим, — написала вона. — Подумай сам, Нане Балате. Якщо Джасна спробує скористатися пристроєм і виявить, що він несправний, то може не одразу запідозрити якийсь фортель. А коли я з доброго дива зірвуся й вирушу додому, усе виглядатиме інакше.
Мені слід зачекати, доки поломка фабріала не викриється, і подивитися, що вона робитиме далі. Якщо збагне, що його підмінили, я зможу скерувати підозри на інших. Джасна й так не довіряє подвижникам. А коли, на наше щастя, гадатиме, що той чомусь вийшов із ладу, я знатиму, що в нас розв’язані руки.
Шаллан покрутила коштовний камінчик і встановила телестиль у належному місці.
У відповідь надійшло запитання, на яке вона й очікувала:
— А якщо зразу ж відчує нутром, що це твоя робота? Шаллан, а раптом у тебе не вийде відвести від себе підозр? А якщо вона накаже обшукати твою кімнату, і потаємне відділення знайдуть?
Дівчина взялася за перо.
— Тоді для мене ж краще бути тут, — вивела вона. — Балате, я багато чого дізналася про Джасну Холін. Вона неймовірно рішуча й цілеспрямована. І не дасть мені втекти, якщо гадатиме, що це я пограбувала її. Вислідить мене та задіє всі ресурси, щоб домогтися відплати. За лічені дні наш король і великі князі будуть у маєтку, вимагаючи, щоби ми віддали фабріал. Прародителю бур! Б’юсь об заклад, що в неї є кінці у Джа Кеведі й вона посмикає за них ще до мого повернення. Я опинюся за ґратами, щойно зійду з корабля.
Уся надія на те, що її вдасться пустити по хибному сліду. А якщо це не спрацює, нехай краще я виявлюся на місці й одразу ж відчую на собі її гнів. Цілком можливо, що вона просто забере Душезаклинач і прожене мене з-перед очей. Але якщо ми змусимо її попотіти й поганятися за мною… Балате, ця жінка вміє бути безжальною. І нам стане непереливки.
Відповідь прийшла нескоро.
— І коли ти так наловчилася в логіці, маленька? — надіслав нарешті брат. — Бачу, ти ретельно все обміркувала. Принаймні ретельніше, ніж я сам. Але, Шаллан, відпущений нам час добігає кінця.
— Знаю, — відписала вона. — Ти казав, що зможеш протриматися ще кілька місяців. Прошу тебе, постарайся. Дай мені хоча би два-три тижні, щоби я побачила, як поведеться Джасна. А крім того, поки я тут, спробую докопатися, як ця штука працює. Наразі в жодній із книжок мені не траплялося й натяку, але їх тут стільки, що я, можливо, просто поки що не знайшла потрібної.
— Гаразд, — відповів той. — Декілька тижнів. Будь обережна, маленька. Люди, які дали батькові фабріал, приходили знову. Розпитували про тебе. Мене це дуже непокоїть. Навіть більше, ніж наші фінанси. Я глибоко стурбований їхніми візитами. Бувай.
— Бувай.
Поки з боку принцеси Шаллан не помітила й натяку на якусь реакцію. Та навіть не згадувала про Душезаклинач. Це змушувало підопічну нервувати. Їй хотілося, щоби наставниця хоч щось сказала. Чекання здавалося нестерпним. Щодня в присутності Джасни дівчині так зводило живіт, що невдовзі починало нудити. Але, принаймні з огляду на вбивства кількаденної давності, вона мала чим пояснити свій стривожений вигляд.
Холодна, спокійна логіка. Сама наставниця пишалася б нею.
У двері постукали, і Шаллан хутко зібрала записи розмови з Наном Балатом та кинула в камін. За мить увійшла палацова покоївка з корзинкою на зігнутій руці. Вона всміхнулася мешканці. Настав час щоденного прибирання.
Забачивши її, Шаллан відчула дивний напад паніки. Ця служниця була їй незнайома. А якщо Джасна підіслала її або когось іншого, щоб обшукати кімнату підопічної? А може, вона вже це зробила? Дівчина кивнула покоївці, а тоді — щоб угамувати тривогу — пройшла до себе й зачинила двері. Прожогом кинулася до скрині й перевірила схованку. Фабріал був на місці. Шаллан піднесла його до очей та оглянула. Чи стане в неї уваги догледіти, якщо Джасна якимось чином здійснить зворотну підміну?
«Не будь дурепою, — сказала вона собі. — Принцеса діє тонко та підступно, однак не настільки ювелірно». Та все ж переклала Душезаклинач у захищений капшук. Той якраз поміщався в цьому матер’яному мішечку, який чимось скидався на конверт. Їй буде спокійніше, знаючи, що фабріал із нею, доки покоївка прибиратиме в кімнаті. А крім того, захищений капшук — це, може, навіть кращий схов, аніж дорожня скриня.
Такий мішечок традиційно був місцем, де жінка зберігала найособистіше та найдорожче. Заглянути в нього — все одно що обшукати саму власницю, та ще й роздягши догола. З огляду ж на статус Шаллан, одне й друге було практично немислиме — хіба що її причетність до злочину ні в кого б не викликала сумнівів. Але Джасна, напевно, не зупиниться й перед цим. А якщо їй стане духу на такий крок, то не забракне його й віддати наказ обшукати кімнату підопічної, і тоді її скриня приверне особливу увагу. Тож усе сходилось до того, що в разі падіння на неї підозри дівчина мало чим зможе зарадити, щоб утаїти фабріал. А отже, захищений капшук був схованкою, не гіршою та не кращою за інші.
Вона зібрала малюнки й поклала на стіл тильною стороною доверху, намагаючись не дивитися на них. Дівчині не хотілося, щоби покоївка їх розглядала. Потім Шаллан вийшла з кімнати, прихопивши етюдник. Вона відчувала, що мусить вийти на білий світ і трохи розвіятися. Намалювати щось інше, а не вбивство та смерть. Розмова з Наном Балатом тільки ще більше її засмутила.
— Ваша Світлосте, — звернулася до неї служниця.
Та застигла, проте покоївка всього лише простягнула корзинку.
— Це залишили для вас у мажордомів.
Шаллан несміливо взяла її й зазирнула всередину. Хліб і варення. А ще записка, прив’язана до одного зі слоїків: «Блакитнобрусничний джем. Якщо він тобі сподобається, отже, ти таємнича, потайна та глибокодумна». І підпис — «Кабсал».
Вона повісила кошик на лікоть захищеної руки. Кабсал. Можливо, їй слід розшукати його. Після розмови з ним Шаллан