Бренвардська наречена - Raina Crow
Тонка долоня торкнулася його, приймаючи запрошення. У цей момент усе навколо застигло, ніби світ затамував подих. Він стиснув її руку, і від його дотику холод пронизав дівоче тіло, але це більше не було важливо. Відчуття ваги, страху й болю розчинилися разом із диханням, що стало легким, немов зимовий вітер.
Бренвард повів її вперед, і їхні силуети, мов тіні, зливалися з бурхливим вихором сніжинок. Кожен її крок ставав дедалі легшим, ніби земля вже не тримала її. Сніжинки, кружляючи, закривали все навколо, і Лейрин раптом відчула себе частиною цієї завірюхи. Вона ставала частиною вітру, морозу, частиною самої зими.
Їхні постаті зникли, залишивши лише танок кристалів льоду, що сяяли у світлі місяця. Морозний вітер підхопив їх, несучи все далі й далі, у безкінечність зимової ночі. Небо, вкутане хмарами, неначе відкрилося, щоб прийняти нову душу у свої снігові чертоги.
Кінець
