Обіцяна душа - Angel Ver

Усе живе десь бере свій початок

Та усе живе має свій кінець

Безкінечний потік доль та душ

І за кожною ведеться невпинний нагляд

author

Я мертва. І як би це дивно не звучало та це саме так. Я мертва. Легені випікає з середини диким вогнем, та хіба мертві можуть відчувати?

- Не можуть!- пробасіло десь зверху.

Ось і я про те саме! Я мертва, а отже і тілом, і душею. Більше не буде як колись, я не відчуватиму смаку їжі, не насолоджуватимусь першим літнім ранком, не питиму теплий чай з виглядом із мого вікна. 

Світ більше не буде тягтиме мене до пригод своїми загадками та легендами. 

- Вставай! - віддався наказ, і я маю рівно тридцять секунд до того, як мене з силою шарпнуть та поставлять на ноги міцні руки. 

- Я залишуся тут до кінця своїх днів! - впевнено відмовила я.

- Це і є кінець твоїх днів. Не випробовуй моє терпіння! Краще піднімися та повернися до поселення сама. - відповів. 

- «Краще» для кого? - передразнила я.

- Краще для тебе! - відповів Він та з силою шарпнув мене на себе.

А починалося все зовсім по-іншому. Я мала сімʼю, я мала свободу та я мала життя. Власне життя! В якому тільки я вирішувала свою долю. Чомусь я переконувала себе в цьому! А на ділі? Ми всьо на всього чийсь план, ми лиш муляж чужих уподобань, та розмінна монета у чужих іграх долі.