Пісня Сюзани: Темна Вежа VI - Стівен Кінг

Звісно, він мусив би впізнати вкриті пилом чорні й червоні квадрати лінолеуму на підлозі й ті крісла на коліщатках перед приладними панелями, де жевріли лампочки й індикатори. А ще він мусив би впізнати той скелет, що стояв у кутку і щирився з-понад коміра виношеної форменої сорочки.

Сюзанна пройшла кімнатою і всілася в одне з крісел. Угорі перед нею працювало кілька десятків чорно-білих телеекранів. Деякі показували Калью Брин Стерджис (міський майдан, церква Каллагена, крамниця, дорога, що веде з міста на схід). На деяких застигли нерухомі, схожі на студійні фото зображення: на одному Роланд, на іншому усміхнений Джейк тримає на руках Юка, а ще на іншому – їй важко було дивитися туди – Едді у зсунутому на ковбойський манер, на потилицю, капелюсі й зі своїм кишеньковим ножем у руці.

Один монітор показував струнку чорну жінку, котра, міцно стиснувши коліна, сиділа на лаві поряд з черепахою; вона зчепила руки в себе на череві, заплющила очі, а ноги її були взуті у вкрадені туфлі. Тепер при ній було три сумки: одна та, яку забрали в жінки на Другій авеню, друга – кошіль з гострими Орізами… і третя – торба для боулінг-причандалля. Ця була вицвілого червоного кольору, а всередині неї лежало щось прямокутне. Ніби якась коробка. Побачивши це на телеекрані, Сюзанна розсердилась, відчула себе зрадженою, але сама не розуміла чому.

«На тому боці ця торба була рожевою, – подумала вона. – Її колір змінився, коли ми робили перехід, хоча лише трішечки».

Обличчя жінки на чорно-білому екрані над приладною панеллю спотворила гримаса. Відгомін того болю, що його відчула Мія, досяг Сюзанни, проте відголосок той був віддалений, слабенький.

– Мусиш це припинити. Зараз же.

Питання, однак, залишалося – яким чином?

– Так, як робила це на тому боці. Поки тягнула її вгору стежкою з усіх своїх збіса нажаханих сил.

Але зараз все там здавалося таким далеким, ніби воно відбувалося в іншому житті.

А чом би й ні? Воно ж дійсно було іншим життям, життям в іншому світі, і якщо вона сподівається колись туди повернутися, мусить посприяти цьому просто зараз же. Отже, що вона тоді робила?

– Ти скористалася тією штукою, ось що ти зробила. Проте та штука існує лише в твоїй голові – «техніка візуалізації», як називав її професор Овермеєр на базовому семінарі з психології. Заплющ очі.

Сюзанна так і зробила. Тепер обидві пари очей були заплющені: її фізичні очі, котрі в Нью-Йорку контролювала Мія, і ті, що існували в її уяві.

– Візуалізуй.

Вона так і зробила. Чи то спробувала зробити.

– Відкрий очі.

Вона їх розплющила. Тепер на передній панелі перед нею, де перед тим стирчали реостати й миготіли лампочки, залишились два великих обертових регулятори і єдиний тумблер. На вигляд ці регулятори були зроблені з бакеліту – схожі на ті, що були на духовці її матері, у тім будинку, де виростала Сюзанна. Для неї це не становило сюрпризу, все, що ти уявляєш, хоч би яким воно не здавалося дивним, – це не що інше, як ледь замасковані версії того, що ти колись знав.

Регулятор зліва було позначено написом: «РІВЕНЬ ЕМОЦІЙНОСТІ». Він мав цифри від 32 до 212 (цифра 32 була синього кольору, 212 – яскраво-червоного). Наразі його було ввімкнуто на 160. Регулятор у центрі називався «ПОТУГА ПЕРЕЙМІВ». На його табло йшли цифри від 0 до 10, і зараз його було поставлено на 9. Під тумблером було єдине слово: «МАЛЮК». Цей перемикач мав тільки дві позиції: «СПАТИ» та «НЕ СПАТИ». Його було ввімкнуто на неспання.

Сюзанна поглянула вгору і побачила, що тепер на одному з екранів з’явився плід у матці. Хлопчик. І такий гарненький. Під ліниво скрученою спіраллю пуповини, немов окрема гілочка баговиння, потихеньку колихався його крихітний пеніс. Очі малюк мав розплющені, і хоча решта зображення залишалася чорно-білою, ці його очі були проникливо-синіми. Здавалося, його погляд пронизує її наскрізь.

«Це ж Роландові очі, – подумала вона, почуваючись тупо здивованою. – Як таке може бути?»

Та звісно, що нічого такого бути не могло. Це усього лиш гра її уяви, техніка візуалізації. А втім, якщо й так, то чому їй уявляються саме сині очі Роланда? Чому не карі очі Едді? Чому не карі очі її чоловіка? «Годі гаяти час. Роби, що мусиш робити».

Закусивши нижню губу, вона потягнулася рукою до регулятора «РІВЕНЬ ЕМОЦІЙНОСТІ» (на іншому моніторі з’явилася паркова лава, Мія на ній теж закусила собі нижню губу). Вона ненадовго замислилась, а потім переставила регулятор на 72, точно так, як зробила б це з термостатом. А хіба це не те саме?

Моментально її заповнив спокій. Вона розслабилася в кріслі і дозволила зубам відпустити закушену було губу. Те саме зробила чорна жінка на парковому моніторі. Наразі справи йдуть непогано.

Націлившись рукою на регулятор «ПОТУГА ПЕРЕЙМІВ», вона завагалася і натомість потягнулася до «МАЛЮКА». Перемкнула тумблер з «НЕСПАТИ» в позицію «СПАТИ». Немовля враз заплющило очі. Сюзанна зітхнула з явним полегшенням. Під поглядом тих синіх очей вона почувалася якось ніяково.

Окей, повернімося до «ПОТУГИ ПЕРЕЙМІВ». Сюзанна гадала, що це чи не найважливіший регулятор, Едді назвав би його «Велике Казино». Взявшись за старомодний перемикач, вона для початку натиснула на нього легенько та не дуже-то й здивувалася, коли ця громіздка штука їй не піддалася. Не бажала крутитися, і все.

«А я таки тебе змушу, – подумала Сюзанна. – Бо нам це потрібно. Нам потрібно це». Вона вхопилася міцніше і почала повільно крутити ручку проти годинникової стрілки. Голову їй прохромив біль, і вона скривилася. Тут же їй перехопило горло, ніби там застрягла риб’яча кістка, але і там, і там біль скоро минувся. Праворуч від неї спалахнув цілий блок вогників, більшість бурштинового кольору, поте кілька з них були яскраво-червоними.

– ПОПЕРЕДЖЕННЯ, – промовив голос, моторошно подібний до голосу Блейна Моно. – ЦЯ ОПЕРАЦІЯ МОЖЕ ПЕРЕВИЩИТИ ПАРАМЕТРИ БЕЗПЕКИ.

«Певна річ, Шерлоку», – подумала Сюзанна. Тепер регулятор «ПОТУГА ПЕРЕЙМІВ» опинився на позначці 6. Коли ж вона проминула цифру 5, спалахнув ще один блок бурштинових і червоних сигнальних лампочок, а три з тих моніторів, що показували зображення Кальї, зашипіли й з тріском погасли. Новий