Нові коментарі
У п'ятницю у 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні

Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні

Читаємо онлайн Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні
бився без магічного прикриття, покладаючись тільки на власну вправність. На його тілі з'явилось безліч ран, одна з яких, на лобі, дошкуляла найбільше, оскільки кров заливала очі. Ліва рука затерпла від ударів, що сипались на його щит, а один палець Ерагон узагалі зламав.

Сапфірі теж було непереливки. Десятки мечів рубали її крила, з яких стирчало безліч стріл. Ворожі списи пробивали її обладунки, які Ерагон уже не міг захистити. Але мужній дракон оскаженіло кидався на ворожі лави, завдаючи смертельних ударів. Його шлях позначався густим кривавим слідом.

Якоїсь миті поруч з Ерагоном упали три гноми-охоронці, а невдовзі й два ургали.

Здавалося, ця битва ніколи не закінчиться. Приречено готуючись до чергової атаки, юнак із драконом несподівано почули звуки сурем і радісні вигуки варденів.

— Гноми! Гноми йдуть! — залунало з усіх боків.

«Які ще гноми? — стомлено роззирнувся Ерагон, помічаючи тільки обличчя імперських воїнів. — Звідки тут узялися гноми?» Востаннє відмахнувшись від нападників скривавленим мечем, він заліз на дракона, і той здійнявся в повітря.

Згори юнак і справді побачив велике військо гномів, яке швидко марширувало зі сходу до Палаючої рівнини. На його чолі виступав сам король Ротгар, убраний у золоту кольчугу. У руці він стискав бойовий меч, помахом якого привітав Ерагона із Сапфірою.

Юнак радісно крикнув і собі відсалютував мечем. Відчувши приплив сил, він розлючено зиркнув на принишклих вояків Галбаторікса, що теж помітили гномів, які поспішали на допомогу варденам.

— Ну що, що там видно? — нетерпляче підстрибував Орик, питаючись в юнака. — Це ж Ротгар, це він? І скільки з ним воїнів? Скільки?

— Тримайтесь, з нами король Ротгар! — загукав щосили Ерагон, звівшись у сідлі. — З нами гноми! Ми розіб'ємо цю кляту Імперію! В атаку! Покажімо цим боягузам, на що здатні славні вардени!

Але з лівого флангу знову несподівано залунали вигуки:

— Корабель! По річці пливе корабель!

«Нехай йому грець! — подумки вилаявся юнак. — А раптом це підкріплення, що йде на допомогу Імперії?» Давши сигнал Тріанні, аби та попередила Насуаду, що вони не пропустять ворожий корабель, Ерагон із Сапфірою здійнялися в небо.

Не гаючи жодної секунди, вони полетіли в напрямку річки. Під час польоту Ерагон уважно оглянув поле бою, на якому змішались обидва війська, зруйнувавши свої стрункі лави.

Утім, коли дракон піднявся вище, панорама зникла у торф'яному тумані, а невдовзі на обрії з'явилась річка, по якій плив корабель. Він не мав жодних розпізнавальних знаків, тож Ерагон приготувався знищити прибульців. Змахнувши мечем, юнак видав бойовий клич, і Сапфіра кинулась згори на ворога.

ОБ’ЄДНАННЯ

Знесилений Роран стояв на палубі, дослухаючись до плюскоту весел за бортом. Він щойно покинув веслувати й тепер відчував, як біль у плечі відлунює по всьому тілу. «Невже ця рана до смерті нагадуватиме мені про разаків?» — похмуро думав юнак. Витерши піт з чола, він спробував роздивитися річку, що з невідомих причин була вкрита димом.

— Який же лиховісний у цієї річки вигляд, — озвалась Елейн. — Може, нам не слід було шукати пригод за межами Сурди?

Схоже, жінка мала рацію. Проминувши Боарове Око, вони рухались далі на схід від Південних островів. Припаси харчів давно скінчились, а більшість селян нездужали.

Звісно, можна було б зупинитися десь тут, якби не чутки про військо Галбаторікса, що йшло на війну з варденами. Роран розумів, що, коли вардени зазнають поразки, Катріна зникне назавжди, тож зміг умовити земляків рухатись далі, поспішаючи на допомогу варденам. Що не кажіть, але це було важко.

Звідтоді Роран дуже часто думав, чи правильно він вчинив. Адже виснажливе життя на кораблі й так сиділо всім у печінках. А думка про те, що вони їдуть на війну, взагалі нікого не радувала.

«Певно, це егоїзм з мого боку… — картав себе юнак, — Я роблю це заради селян чи заради того, щоб бодай на крок наблизитись до Катріни?»

— Можливо, ти справді маєш рацію, — сказав він Елейн.

Вони разом засмучено споглядали, як димова завіса над річкою здіймається вгору, закриваючи сонце. Довкола спустилися сутінки й запанувала моторошна атмосфера чекання. Забобонні моряки на палубі хрестилися, а стомлені селяни ще нижче посхиляли голови — їм усе було байдуже.

— Ти чуєш? — раптом насторожилась Елейн. — Що це?

Роран напружив слух і почув далекий брязкіт металу.

— Це наша доля, — похмуро мовив він, озираючись до Утхара, що стояв за штурвалом. — Капітане, там попереду битва!

— Готуйте катапульти! — загорлав той. — Бодуене, зміни гребців! І хай усі будуть напоготові!

Залишаючись на палубі, Роран жадібно дослухався до бойового гомону, ударів мечів об щити, людських криків. Згодом до нього приєднався й схвильований Джоуд.

— Тобі вже колись доводилось битися? — спитав його юнак.

— Я був у кількох бійках, але не таких великих, — похитав він головою.

— У мене це теж уперше.

Туман над річкою потроху розвіявся, і незабаром перед ними постала панорама запеклого бою. Прибульцям було дуже важко збагнути, де саме війська Імперії, а де вардени, утім, Роран відразу ж зрозумів, що їхня поява може змінити хід битви.

— Корабель! По річці пливе корабель! — залунало з берега, й Роран поспішив випровадити Елейн з палуби.

Незабаром на палубі з'явився Хорст і подав юнакові щит.

— Дякую, — сказав Роран і вражено принишк, дослухаючись до шуму, який долинав з неба.

Розправивши крила, на корабель падав велетенський дракон, верхи на якому вимахував мечем його кузен Ерагон!

Це був не той Ерагон, якого всі знали, риси його обличчя видовжились, ставши більш шляхетними. Він був вбраний, наче справжній принц, мав чудові обладунки, а його дивовижний меч виблискував у руці зловісно-червоним сяйвом. Справді, цей Ерагон, не вагаючись жодної миті, міг би знищити будь-кого на своєму шляху. Цей Ерагон був могутній і безжальний, і саме він міг убити разаків й урятувати Катріну.

Вимахуючи крилами, дракон грізно завис над кораблем, і Роран зустрівся поглядом з кузеном. Раніше він не дуже вірив у Джоудові казки про Ерагона та Брома, але тепер будь-які сумніви зникли. Виходить, Ерагон і справді вершник! Роран і досі не міг усвідомити, що звичайний хлопчак обернувся на грізного й могутнього воїна. Але бодай уже те, що малий лишився живий, сповнило Роранове серце безмежною радістю. Проте вона миттю змінилася на знайому лють, бо юнак раптом згадав, що Ерагон винен у смерті Герроу й зруйнуванні Карвахола.

«Роране?» — почув він голос.

«Так, це я», — подумки озвався юнак.

«Можеш говорити про себе, і я тебе чутиму, — озвався Ерагон. — Чи всі втікачі з Карвахола з тобою?»

«Майже всі».

«Як ти? Хоча ні, зараз не час. Ви

Відгуки про книгу Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: