Максим Темний. Володар Заборонених Земель. - Костянтин Шелест

Якось дуже швидко, за п'ять хвилин і так темне небо зовсім почорніло. У імлі зникли зірки й один із місяців. Люди трохи занепокоїлися. Раптово, сильним поривом, налетівший порив вітру обсипав усіх лісовим сміттям. А через кілька рахунків почалося - весь центр галявини опинився в сильній пиловій бурі. Не встигли люди протерти очі, схоплюючись і намагаючись утримати хто коней, а хто речі, що вже літали навкруги, як у багаття, біля якого сиділи шукачі, вдарила блискавка. Та так вдарила, що тих, хто сидів, розкидало на всі боки. У тих, хто був ближче, пропав слух, а від наступного спалаху блискавки, що вдарила прямо у того самого мерзенного мужика, і зір теж. Наступні удари посипалися один за одним, буквально розстрілюючи центр галявини. Гуркіт стояв неймовірний. Коні рвалися з прив'язі, від розлітаючихся головешок з вогнищ, загорівся тент на одному з возів, що стояли неподалік. Але, не встигли люди хоч щось зробити для порятунку свого майна, як все і закінчилося. Ось тільки на мотузках більше ніхто не висів.

Люди бігали, метушилися, гасили пожежу, що вже розгоралася, заспокоювали, а десь і ловили коней. Розтерзана група шукачів, очманіло розглядала те, що залишилося від їхнього поплічника і двох полонених. Від того, кого звали Ланцем, залишилася обвуглена тушка, що віддалено нагадувала людину, але чомусь у абсолютно цілих чоботях. На місці бранців були тільки вирви з чимось обвугленим, обгорілі уривки мотузок, чоловіча, цілком ціла куртка, яку носив вампір, і чималий жмут жіночого, синьо-чорного волосся з розплавленою шпилькою.