Година Бика - Іван Антонович Єфремов
— Ми не можемо всліпу роздавати зброю, — промовила Родіс, — а загальна інформація діє надто повільно! Зараз найголовніше для них — засоби оборони, а не нападу, точніше, засоби захисту від деспотизму. Два потужних інструменти: ДПА — детектор психології та ІКП — інгібітор короткої пам’яті — захистять новонароджені групи від шпигунів і сприятимуть їхньому росту й дозріванню.
— Згоден. Але інформацію слід розповсюджувати інакше, — мовив Ріфт. — Ми були наївні й створили небезпечну ситуацію. Я раджу оголосити володарям про припинення демонстрації фільмів. Ви скажете правду, а ми приготуємо мільйон патронів, сотня яких непомітно поміститься у будь-якій кишені. Замість сеансу стереофільмів ми роздамо патрони з відеоінформацією на всі необхідні теми. Ті, хто бачив фільми, підтвердять, що інформація — реальна правда, відібрана для тих, котрі заблукали в пітьмі.
— Сьогодні я зрозуміла, що, крім ДПА, їм необхідне психологічне тренування, щоб звільнити їх від страху переслідування й від фетишизації влади. Надто далеко розійшлися тут стосунки людей з державою. Вона стоїть над ними як лиха і всемогутня сила. Пора їм зрозуміти, що у правовому відношенні кожний індивід і народ однозначні, і аж ніяк не антагоністи. Перехід одиничності у множину й навпаки — ось на чому вони зовсім не розуміються, плутаючи при цьому мету й засоби, техніку й пізнання, якість і кількість.
Гріф Ріфт невесело посміхнувся.
— Не розумію, чому ця цивілізація ще існує. Адже тут порушено закон Сінед Роба. Якщо вони досягли високої техніки й майже наблизилися до оволодіння космосом — і не подбали про моральний добробут, набагато важливіший, ніж матеріальний, то вони не переступили поріг Роба! Жодному суспільству з низьким морально-етичним рівнем не дано його переступити, не самозни-щившись при цьому, — і все-таки вони його переступили!
— І як ви не здогадалися, Ріфт! їхня цивілізація з самого початку була монолітною, так само, як і народ, хоч би на які держави вони тимчасово роз’єднувались. Залізне віко олігархії прикрило всю планету, зняло загрозу порога Роба, проте й знищило можливість виходу з інферно…
— Згоден! Але як бути із Стрілою Арімана?
— Побачимо… — Родіс сторожко прислухалась і поспіхом додала: — Сюди йдуть. Бувай, Гріф! Готуйте патрони інформації, а про теми подумаємо, коли всі зберете всіх на раду. І якомога більше ДПА та ІКП! Усі сили на них!
Родіс вимкнула СДФ і вмостилася на дивані, відчуваючи наближення чужої людини.
У двері постукали. З’явився високий і худий старий «Змієносець».
— Велика голова запрошує володарку землян провести вечір у його покоях. Він чекатиме вас за… — Сановник підвів очі до стіни, де на великому годиннику світилися кругові блискучі смужки, і побачив картину Фай Родіс. Старий затнувся на врочистій мові й поквапом закінчив: — За два кільця часу.
Подякувавши, Родіс відпустила посланця. «Знову щссь нове», — подумала вона, підходячи до дзеркала й критично оглядаючи своє скромне вбрання.
Жінки Землі, природжені артистки, захоплювалися грою в перевтілення. Змінюючи вигляд, вони настроювали себе відповідно до прийнятого образу. За час подорожі зорельотом Олла Дез перевтілювалася на маркізу кінця феодальної епохи, Нея Холлі ставала пустотливим дівчиськом ЕРС, а Тівіса Хенако — гейшею стародавньої Японії. Чоловіки на це не зважали — властива їм бідність уяви і чисто чоловіча байдужість до дрібниць переважала.
Родіс, вертячись перед дзеркалом і перебираючи ті чи інші перевтілення, спинилася на жінці давньої Індії — магарані. Убір індійської жінки — сарі — пасував найбільше: і за простотою виконання і тому, що личив молодій жінці як ніякий інший. Сарі точно передає настрій і відчуття жінки. Воно може ставати і непроникним панциром і ніби розчинятися на тілі, відкриваючи всі його лінії.
Родіс майстерно скористалася небагатьма засобами, що були в її розпорядженні.
Настроївши СДФ, вона прийняла іонний душ і електричний масаж, потім посилила пігментацію шкіри до відтінку золотаво-брунатного плоду тінгі. Коротке волосся, розділене на тім’ї проділом і туго скручене на потилиці, утворювало великий вузол. Шматочок титанового дроту, відполірованого до дзеркального блиску, Родіс розламала на частини й зробила з них кільця, надівши їх як браслети на зап’ястя і щиколотки. Білосніжний, розшитий сріблястими зірками відріз тканини перетворився на сарі, трохи коротше, аніж у давнину. Намалювала темну цятку між бровами, пройшлася по кімнаті, щоб швидше звикнути до нового костюма. Пошкодувала, що не захопила з собою гарних сережок.
Лишалося близько півгодини. Вона зосередилася, викликаючи в уяві картини стародавньої Індії, які повільно линули перед очима…
Весела, трохи збуджена, під легенький дзвін своїх браслетів, вона увійшла до зеленого кабінету, розсіюючи навколо приємний, ледве вловимий запах здорового тіла, свіжого від тонізуючого повітряного потоку.
Чойо Чагас підвівся трохи квапливіше, ніж завжди. Він привітав Родіс, за своїм звичаєм, глузливо, але видно було, що радий їй. Тільки в глибині вузеньких очей крилася звична недовірлива настороженість.
Зет Уг та Ген Ші сиділи за столом у чорних кріслах, а біля драпіровки стояв високий і худий «Змієносець», який приходна по Фай Родіс. Угледівши її, він зітхнув з полегкістю й опустився на важкий табурет з химерними ніжками. З-за портьєри, яка ховала внутрішні двері, впевнено вийшла на середину кімнати дуже висока, ставна жінка. По тому, як привітали її члени Ради, Фай Родіс оцінила становище незнайомки у складній ієрархії Торманса. Була вона значно вищою від Родіс, з довгими, можливо, аж надто тонкими ногами, атлетичними плечима й величавою поставою. Витончене й суворе обличчя, гострі розкосі очі під прямими бровами, велика копиця чорного волосся. Єдиною прикрасою незнайомки були сережки. Кожна з десяти сяючих червоними вогниками кульок кидали дикуваті відблиски на ледь запалі щоки й високі вилиці жінки. Плечі й груди її були глибоко відкриті. Дві вузенькі стрічечки врізались у ніжну шкіру, підтримуючи сукню. У повсякденному житті на Тормансі годі було навіть думати про те, щоб повністю оголити груди. Жінка, яка зробила це бодай ненароком, вважалася — зганьбленою. Водночас вечорами жінкам чомусь дозволялося з’являтись мало не голими. Це моральне протиріччя Родіс досі не могла збагнути.
Фай Родіс сподобалася хижа врода незнайомки і її артистичне вміння показувати кожний кучерик недбало зачесаного волосся, укладений з певним ефектом.
Жінка спокійно огледіла земну гостю, ледь примруживши холодні очі й відкривши великий, гарно окреслений, недобрий рот.
Чойо Чагас перечекав кілька секунд,
