Година Бика - Іван Антонович Єфремов
— І добре Незалежність судження ми, вчителі, прагнемо виховати у вас з перших кроків у житті. Потім, коли буде здобуто певну суму знань, виникає спільність розуміння.
— І ви?
— Якби я міг вибирати, вибрав би Фай Родіс.
— Ага! І я…
— Чи Оллу Дез!
— Чому? — спантеличено запитав юнак. — Вони такі різні, зовсім несхожі.
— У тім-то й річ. Бачиш, я попередив тебе. Час спати, не будемо розпочинати складної розмови. Але невдовзі тобі доведеться пізнати вже не розумом, а чуттям усю неминучу полярність відчувань, діалектику життя, значно складніші й важчі за всі найголоволомніші задачі творців теорій у науці й нових цпяхів мистецтва. Завжди пам’ятай, що найскладніше в житті — це сама людина, адже вона вийшла з дикої природи не призначеною для того життя, яке повинна вести по силі своєї думки і благородству почуттів.
Учитель замовк і ласкаво підштовхнув Кімі до його місця. Ці заключні слова щоразу спливали в пам’яті юнака в ті хвилини, коли «зірочка» пам’ятної машини розгортала повість про планету Торманс у майже натуральному житті екранів ТВФ.
Розділ І
МІФ ПРО ПЛАНЕТУ ТОРМАНС
— На закінчення дозвольте розповісти про походження назви. У п’ятому періоді ЕРС у західній сфері світової культури наростало невдоволення цивілізацією, яка виросла з капіталістичної форми суспільства. Багато письменників і вчених пробували заглянути в майбутнє. Передчуття художників входило тривогою в думи передових людей перед кризою, яка наближалася, в ті роки, коли протиріччя, що назрівали, закінчувалися воєнними конфліктами. Але з винаходом далеких ракет і ядерної зброї побоювання за майбутню долю людства стало загальним і, ясна річ, відбилося в мистецтві. У Будинку Мистецтв зберігається картина тих часів. Короткий підпис під нею нам абсолютно зрозумілий: «Остання хвилина». На просторому полі рядами стоять гігантські ракети, схожі на високі хрести на старовинному цвинтарі. Низько нависло каламутне безсонячне небо, загрозливо прокреслене гострими списами бойових головок — страхітливих носіїв термоядерної смерті. Люди, боязко оглядаючись, ніби самі в страху від заподіяного, вервечкою біжать до чорної печери глибокого бліндажа. Художник зумів передати відчуття страшної біди, вже неминучої, бо у відповідь на загибель мільйонів безневинних людей звідти, куди спрямовані хрестоподібні чудовиська, прилетять такі ж самі ракети. Загинуть не ті, котрі біжать у бліндаж, а зображені на зворотному боці диптиху чоловік і жінка, юні й симпатичні. Вони стали на коліна на березі великої річки. Жінка притискає до себе немовля, а старший хлопчик міцно вчепився рученятами за батька. Чоловік обнімає жінку й дітей, повернувши голову назад, туди, де з хмари атомного вибуху, що накочується, висунувся занесений над безпорадними постатями людей гігантський меч. Жінка не озирається — вона дивиться на глядача, і безмежний смуток приреченості на її обличчі пригнічує кожного, хто бачить цю картину. Не менш сильно виражено безпорадність чоловіка — він знає, що всьому кінець, і лише прагне, аби швидше.
Настрої, аналогічні відбитим на картині, серед людей, які сповідують християнську релігію й беззастережно вірять у надзвичайні містичні, як називали тоді, сили, що стояли над природою, з’явилися ще раніше, після першої світової війни ЕРС. Моралісти давно побачили неминучість розпаду колишньої моралі, яка виходила з релігійних догм, разом із занепадом релігії, проте на відміну від філософів-діалектиків не бачили виходу у перебудові суспільства. Прикладом такої реакції на дійсність стала для нас невеличка книга Артура Ліндсея, що збереглася від того часу, про фантастичну подорож на одну з планет у системі зірки Арктур. Звичайно, подорож мислилась як духовно-містична. Ні про які зорельоти техніка того часу не могла й гадати. На уявній планеті спокутувалися гріхи людства. Похмуре, сповнене нудьги життя, змальоване автором, дивує багатством фантазії. Планета називалася Торманс, що давньою мовою означало «катування». Так народився міф про планету мук, який згодом використовували, можна судити, і художники, і письменники багатьох поколінь. До міфа про Торманс поверталися не раз, особливо в періоди криз, тяжкої війни, голоду й непевного майбутнього. Для нас планета Торманс була лише однією з багатьох тисяч казок, які пішли в небуття. Але всім відомо, що сімдесят два роки тому ми одержали по Великому Кільцю першу звістку про дивну планету червоного сонця в сузір’ї Рисі. Історик Кін Рух, який витягнув з-під нашарувань часу першоджерело міфа, назвав нову планету Тормансом — символом тяжкого життя людей у невлаштованому суспільстві.
Глибокий голос Фай Родіс змовк, і в залі Ради Зореплавання на хвилину запанувала тиша. Потому на трибуні з’явився худорлявий чоловік з рудим непокірним чубом. Його добре знала вся планета — і як прямого нащадка знаменитого Рен Боза, який першим здійснив експеримент прямого променя і мало не загинув при цьому, і як теоретика навігації ЗПП. Люди, котрі бачили пам’ятник Рен Бозу, вважали, що Вел Хег дуже схожий на прадіда.
— Обчислення закінчено і не суперечать гіпотезі Фай. Незважаючи на колосальну віддаленість Торманса, цілком можливо, що ті самі три зорельоти, які покинули Землю на початку ЕСВ, досягли цієї планети. Уявімо собі, що кораблі потрапили в сферу негативної гравітації, провалилися в нуль-простір і звідти, природно, зісковзнули назад, в одну, мить пролетівши сотні парсеків. При цілковитому невігластві в астронавігації загибель зорельотів була неминучою, проте їх врятував чисто випадковий збіг точки виходу з планетою, дуже близькою за властивостями до нашої Землі. Тепер відомо, що планети нашого типу зовсім не рідкісне явище і, як правило, вони існують у кожній зоряній системі з кількома супутниками. Тому знахідка такої планети сама по собі не дивина, але вихід на неї в мало-зоряних широтах Галактики — подія виняткова. У давнину говорили, підмітивши закон попереднього подолання обставин, що божевільних супроводжує успіх. Так і тут — божевільне починання втікачів із Землі, фанатиків, які не бажали скоритися неминучому ходу історії, увінчалось успіхом. Вони йшли навмання на щойно відкрите тоді скупчення темних зірок неподалік від Сонця, не підозрюючи, що ця пляма, оточена поясом темної речовини, зовсім не складна система зірки-невидимки, а провал, місце розповзання поздовжньої структури простору, яка обтікає ундуляцію Тамаса. Я ще раз переглянув записи пам’ятних машин сполучення 886449, сто п’ятого ключа, двадцять першої групи інформаційного центру 26 Великого Кільця. Описання мешканців Торманса бідні.
Експедиція з планети в сузір’я Цефея, чия назва ще не перекладена мовою Кільця, змогла одержати лише кілька знімків, і з них можна судити, що тормансіани вельми схожі на тих людей, які вдалися до відчайдушної спроби багато віків тому.
Уже проваджено підрахунок біополярної вірогідності — він дорівнює нуль-чотнрьом. Машина Загального Розуму по всіх
