Сивий Капiтан - Володимир Миколайович Владко

Фредо Вiкторе задумався, потер пiдборiддя долонею своєї великої робочої руки. Вiн, видно, вагався.

- Гм... - нарештi вiдгукнувся вiн. - Що ж, я буду дуже радий, якщо йому пощастить зробити це... хоч i не знаю, як саме. Дивна вiн людина, той Сивий Капiтан! Надто вже вiн покладається на свої власнi сили. Це було помiтно з самого початку, ще з появи його на парадi на Авеню-дель-Прадо... Чого вiн хоче зрештою, чого прагне? Говорив вiн тодi так неясно, туманно...

Олесь вiдчув, що настала його хвилина. Користуючись тим, що Фредо Вiкторе замовк, наче шукаючи вiдповiдi на свої думки, вiн зауважив:

- Сивий Капiтан хоче, щоб iберiйський народ звiльнився вiд фалангiстського ярма. Вiн наказав менi передати це вам такими словами, щоб ви зрозумiли його намiри.

Фредо Вiкторе пiдвiв на юнака запитливий погляд.

- Хороша мета, хорошi намiри, - мовив вiн. - Але в який спосiб Сивий Капiтан гадає здiйснити їх?

- У нього є "Люцифер", могутня, непереможна машина! - палко вiдповiв Олесь, якого майже образила холодна реплiка Вiкторе. Як, сумнiватися в можливостях Сивого Капiтана i його надзвичайного "Люцифера"? I вiн додав: Уряд i всi його сили нiчого не зможуть зробити з "Люцифером"! Уже тепер це ясно, а згодом це зрозумiють усi!

Вираз обличчя Фредо Вiкторе залишився таким самим непроникним. Вiн спокiйно мовив:

- Отож, як я тебе зрозумiв, Алексо, Сивий Капiтан i надалi час вiд часу з'являтиметься на своєму "Люциферi", аж поки всi не зрозумiють, що вiн невразливий. А тодi фалангiсти, усвiдомивши це, скоряться i вiддадуть владу народовi. Так, виходить?

Щось iронiчне, насмiшкувате вiдчувалося в тому спокiйному тонi, яким говорив Фредо Вiкторе. Вiн, мабуть, знав заздалегiдь, що на його запитання не можна знайти позитивної вiдповiдi, i тому продовжував, наче не помiчаючи розгубленостi Олеся. А юнак i справдi розгубився, бо нiяк не чекав таких iронiчних слiв у вiдповiдь...

- Нi, друже мiй, тут щось не так, - вiв далi Фредо Вiкторе. - Ти кажеш: "Люцифер". Що ж, "Люцифер", як менi здається, досить непогана машина...

- Коли б ви знали всi її властивостi! - палко вихопилося в Олеся. - Ви б тодi зрозумiли...

Фредо Вiкторе посмiхнувся...

- Та я й без того вiрю, бо бачив "Люцифер" пiд час вiйськового параду. Галасу й безладдя вiн тодi наробив чимало. Я навiть погоджуся, що в його появi було чимало доброго, бо Сивий Капiтан дiєю свого "Люцифера" скомпрометував вiйськову силу фалангiстiв... i це має неабияке значення...

- От, ви ж самi кажете, що...

- Так, кажу, що "Люцифер" дуже непогана машина. Мабуть, навiть надзвичайний витвiр технiки. Все це так. Але це все ж таки тiльки машина. А хiба машина сама може вирiшити те, до чого, як ти сказав, прагне Сивий Капiтан, хiба вона може визволити народ з-пiд ярма фалангiстiв... так само, як i одна людина, хоч би вона й мала в своєму розпорядженнi отаку надзвичайну машину? Ти, юначе, сказав менi, що ти - комсомолець. Так от, що ти скажеш про це як комсомолець ?

Запитання було поставлене дуже серйозно. Олесь завагався. Вiн вiдчував, як запитливо дивиться на нього Марта, як чекає вона вiд нього переконливої вiдповiдi: адже вони з нею стiльки говорили про це пiсля останньої розмови з Сивим Капiтаном, коли вiн вперше ясно сказав про свою мету... Але вiдповiдi не було, Олесь розумiв це...

- Мовчиш? - продовжував Фредо Вiкторе так само спокiйно, немовби у ваганнях Олеся не було для нього нiчого несподiваного, немовби iнакше юнак i не мiг поводитися. - Ну от, як тобi здається, товаришу комсомолець, чи може взагалi щось зробити одна людина проти цiлого державного ладу? Чи матиме така людина рацiю, якщо вирiшить вийти на бiй сама з цiлим ладом?

- Нi, - чесно визнав Олесь. Совiсть i гiднiсть комсомольця не дозволяли йому дати iншої вiдповiдi. Але тут-таки вiн додав: - Проте Сивий Капiтан не один! У нього є помiчники, його команда. I вiн має в своєму розпорядженнi, крiм того, ще й "Люцифер"!

Та хiба ж можна скидати з рахiвницi цю надзвичайну машину! Олесь немов знов почув голос Сивого Капiтана, що пояснював йому дивовижнi властивостi "Люцифера".

Але Фредо Вiкторе тiльки недбало махнув рукою:

- Команда - це всього кiлька чоловiк. "Люцифер" - усього-на-всього добре задумана i вдосконалена машина. А лад, державний лад - це велетенська сила. I боротися проти нього можна лише за допомогою великої маси людей, натхнених патрiотичними почуттями. Так робимо ми, патрiоти, що в пiдпiллi готуємося до вирiшальної боротьби з фалангiстським режимом, з його полiцiєю, жандармерiєю i навiть вiйськом... хоч заздалегiдь знаємо, що переважна бiльшiсть солдатiв буде з нами, коли настане грiзний час, бо вони - теж простi люди, хiба що зодягненi у вiйськову форму... Ми готуємося, наполегливо готуємося, щоб, коли настане той час, вийти справдi грiзною для фалангiстiв, непереможною силою, разом з усiма робiтниками, усiма чесними людьми країни. I тому ми вiримо в нашу майбутню перемогу, впевненi в нiй. А Сивий Капiтан...

Фредо Вiкторе зiтхнув:

- Я вiрю, що Сивий Капiтан має найкращi намiри, що вiн також чесна людина. Але те, що вiн хоче зробити, неможливо, доки вiн залишається один. Уряд, державний лад завжди будуть сильнiшими за нього. Людина, хай i найталановитiша, не може нiчого зробити сама, без пiдтримки, без допомоги народу. Оцього, менi здається, ваш Сивий Капiтан не враховує. Вiн волiє провадити якусь самостiйну боротьбу. Але така боротьба самотужки не завжди приносить користь загальнiй справi. Iнодi - i навiть часто! - вона може, навпаки, зашкодити... Як би не трапилося так i з Сивим Капiтаном, от чого я побоююся, друзi мої...

Олесь мовчав. У ньому боролися два почуття. Звiсно, вiн i сам добре знав те, про що говорив цей непоказний чоловiк з вдумливими ясними очима. Хiба ж не знав Олесь Гайдуков законiв класової боротьби? Але, з другого боку, Олесь був захоплений чудовим витвором Ернана Рамiро i Анхело Альвареса, їх "Люцифером", який нiчого не боявся: нi нападу людей, нi свинцевої зливи куль. Хiба ж може щось протистояти невразливому "Люциферовi"? I хiба не має права розраховувати на перемогу людина, талант якої допомiг їй збудувати таке технiчне чудо? Людина з такою залiзною волею, з такою непохитною рiшучiстю, як