Кінець світу. Том 1. До… - Василь Андрійович Базів
ПОТОП — НЕ ПІСЛЯ НАС,
А НАД НАМИ.
Доктор Дж. Шеллі написав не бестселер у стилі «фільмів жахів», а наукову монографію «Всесвітній потоп», у якій він робить такий аналіз: «Відомо, що суша складає лише 30 відсотків земної поверхні. Інші 70 відсотків — світовий океан (він не порахував ще всі світові ріки, водоймища і велетенські, як моря, озера всередині суші, сумарна вмістимість яких змінила би ці пропорції ще більше не на користь суші. — В. Б.). Середня глибина океанів — майже чотири кілометри, в той час коли середня висота суші — лише сімсот п’ятдесят метрів над рівнем моря. Глибина океанів перевищує висоту суші більше ніж у 15 разів. Якби поверхня Землі була рівною, вона була би суцільним морським дном, що простягається на глибині трьох кілометрів від поверхні води. Одним словом, води вистачить».
У смислі — для світового потопу. Технічно — це простіше випареної ріпи.
Найжахливіші документальні кадри, які я бачив у житті, — землетрус, цунамі і потоп 2011 року у Японії. Виходячи із наведеної вище статистики, те, що сталося із японцями, — то так, крапля в морі. Крапля, яка вилилася із ймовірної пляшки, з якої може вирватися джин Всесвітнього потопу.
«І подивився Бог на землю, і от вона розбещена, бо всяка плоть спотворила путь свій на землі. І сказав Бог Ною: «Кінець всякій плоті прийшов, бо земля наповнилася від них злодіяннями. І от я винищу їх із землі» — це Біблія.
Єдина спрямовуюча сила, керівна роль якої була закріплена у шостій статті Конституції СРСР і яка вела нас до раю на Землі, а не на Небі, вчила радянський народ сприймати Біблію як збірник єврейських народних казок. Нині атеїсти повалили до церков і про людське око хрестяться, особливо під час виборчих кампаній роблять це вожді всіх олігархічних кланів, але у кулак сміються не тільки із електорату, готового спати за інтереси помаранчевого мільйонера на грудневому асфальті, а хихикають позаочі і з того ж Ноя та з усіх інших авраамів із мойсеями, разом узятих.
Так виховані:
В коммунизм из книжек верят средне, Мало ли что можно в книге намолоть.Так то у комунізм, який не за календарем майя, а за програмою КПРС, прийнятою ХХІІ з’їздом партії, мав настати 1 січня 1980 року. Комунізм був програмною метою членів партії і статутною вимогою — спробуй не повір уголос. Партбілет на стіл — і марш з посади!
А тут закликають вірити на добровільних засадах. І без наслідків. Коли той Ной для тебе, як для твоїх дітей чи внуків — елементарний казковий герой якогось невідомого єврейського байкаря Крилова.
Віра — штука факультативна. Але от заковика — більш ніж чотириста вірувань усіх часів і народів, що охоплюють усі епохи і континенти, від екзотичних племен кам’яного віку і до потужних мільярдних світових релігій сучасності, містять сюжет про потоп.
Багато чим і як різняться, але от потоп — неодмінна фабула. Ну не може така розмаїта світова історична пам’ять упустити це потрясіння з пережитого. Усі чотириста світоглядів, що в основі містять знання про Людину і Землю, як змовилися, товчуть воду у ступі Світового потопу!
Не віриш Біблії? А як бути з іншими 399 віровченнями?
Давайте повернемося до тих самих майя, яким уперше показали Біблію конкістадори в середині минулого століття, а свій Старий Завіт вони написали кількома тисячоліттями раніше. Священна книга на півострові Юкатан зветься «Пополь–Вух» і твердить: «Люди бігли у відчаї і безумстві. Жах гнав їх на дахи домів, які розсипалися і кидали їх знову на землю. Вони намагалися залазити на дерева, шукали спасіння у печерах і гротах, але вони ставали для них могилами. Світло загасло, вдень і вночі лило з неба. Так була завершена загибель раси людей, приречених на винищення».
Сказання шумерів, судячи зі всього, старше за віком від біблійного літопису про Ноя, а є небезпідставні твердження, що вони споріднені, як сполучені посудини. Там Бог шумерському аналогу Ноя Гільгамешу радить: «Зруйнуй свій дім і збудуй човен, кидай справи і рятуй життя. Вкрий презрінням багатства, рятуй і спасай душу. Візьми у човен насіння всіх живих істот… З першим промінням сонця з–за горизонту прийшла чорна хмара. Зсередини її доносився грім. Усе було огорнуто відчаєм, коли Бог перетворив день на ніч, коли він розбив землю, як чашку. Не можна було бачити, де люди, де небо».
Не віриш у релігійні хроніки? Ну що там, справді, було чи не було, але загуло. Предків шкода, але нашу рідну шкіру якось не шкребе.
А що завтра буде з нами, рідненькими? Бо якщо вчені навіть із NASA наганяють жах, то, може, повернемося до пророків. Хто сказав, що вони заглядали у наше майбутнє, як у нашу кишеню. Десь із кущів сивої глибини. Пророцькому роду нема переводу.
Не буду вдаватися до предтеч від Єремії до Нострадамуса. Їм справді несть числа. І переповідати їх — то щонайменше удвічі наростити обсяг книги.
Обмежимося лише тими пророками, які живуть у наш прекрасний та інтригуючий час. Більше того, звузимо пророчу армію до тих бійців невидимого фронту грядущого, які уже мають у своєму особистому заліку відгадані факти. Частина з того, що вони бачили ще до того, як воно звершилося, — таки звершилося! Як — коли: іноді — на щастя, іноді — на жаль…
Розпочнемо із сакрального чоловіка на планеті Д. Брінклі, що практично єдиний із різного роду провидців передбачив найбільшу трагедію нашої рідної української землі, як і всієї Землі, — Чорнобиль. Американець належить до тих унікальних людей, які повернулися
