Академія Аматерасу - Наталія Ярославівна Матолінець
Що далі, то частіше вони збиралися після занять у бібліотеці. Щоправда, Діке і Ньєрд нерідко уникали групових зборів, а Діоніс узагалі заявив, що в нього алергія на бібліотечний пил. Зате він, здається, заповзявся познайомитися з Рен краще, тож часто запрошував її прогулятися, поки в них обох були вікна між парами. Та довго сидіти вдвох на лавочках перед корпусами не вдавалося — інші студенти неодмінно приєднувались, і гурти виростали довкола, мовби Амон — то сонце, яке несе в собі нестримну привабу для всіх і кожного. Тож не дивно, що невдовзі після випадку зі зникальниками всі заговорили про Свято вина, яке одногрупник обіцяв організувати ще з нагоди Зіґфрідового одужання.
Новина про майбутню подію поширювалася, мов пошесть, хоча Рен не помітила жодної афіші чи оголошення. Тільки уривки фраз, тільки хихотіння та шепіт на парах. Щось наближалося — цього разу щось чудове.
Нікта і Діке — незворушна Діке! — в один голос твердили, що немає кращого рятунку від проблем, ніж Діонісове вино. Студенти приписували йому ледь не чудодійні властивості. Зіґфрід стверджував, що значно покращив успішність після минулого такого свята. Бальдр переконував, що на місці пролитого ним вина за ніч виросла лоза, вкрита стиглими гронами. Близнючки Астарте й Ашторет застерігали, що коли Амона розгнівати, то він підмішає щось у напій і в нещасної жертви виростуть роги. У кращому разі. Що станеться в гіршому, дівчата не зізнавалися. Хоча сам факт, що Амона можна розгнівати, викликав у Рен певні сумніви.
Отож святкового вечора дівчина, заінтригована до нестями, була серед тих, хто залишився в Академії на ніч. Аудиторія, де зазвичай проводив свої лекції професор Одін, повнилася збудженими студентами, а також м’якими стільцями й низькими столиками, які дуже вчасно знайшлися в закинутому крилі, де, здавалося, було геть усе. Аматерасу лише на мить зазирнула в супроводі незнайомої студентки — повідомити, що вранці тут має панувати бездоганна чистота. Рен здивувалася, примітивши, що супутниця директорки боса. Нікта пояснила, що студентка, яка надає перевагу товариству Аматерасу, — то так звана Зірка, найкраща студентка на ім’я Адіті Агні. Утім, поки Амон зачаровано обмацував поглядом виразну фігуру найкращої, Нікта також повідомила, що Зірка ця — геть причмелена.
Коли директорка й Адіті пішли, хлопець вибрався на стіл і закликав до тиші.
— Якщо Одін дізнається, що наш любий одногрупник гоцав на його столі, то перетворить його на міжпланетний пил, — шепнула Нікта, розглядаючи чорнявця з мстивим вдоволенням на обличчі.
— У мене є для вас презент, — широко всміхнувся той, не підозрюючи про фантазії Нікти Ромі, та дістав з-під столу велику одутлу пляшку з темного скла. — Вино від Діоніса!
Ні етикетки, ні інших розпізнавальних знаків Рен не помітила. Горловину лише обвивали дві низки скляних лоз, з яких звисали мерехтливі грона.
Варто було хлопцеві клацнути пальцями, як лози плавно розійшлись у боки, наче живі, а корок вистрибнув із пляшки та влучив у лоба одному зі студентів, який сидів надто близько до Одінового столу.
Миттєво густий терпкий аромат заповнив аудиторію.
— Ця штука з місця, де Діоніс жив раніше, — пошепки пояснила Нікта.
— Готуйте ваші келихи та вуста до неземної насолоди!
Тон, яким Амон мовив ці слова, змусив Рен мимоволі затримати погляд на хлопцевих губах. Він саме припав до пляшки і з насолодою замружив очі.
— Побійся Стовпів, Діонісе, хто ж у товаристві отак дудлить із горла? Може, тут і є охочі на непрямий поцілунок із тобою, але я — пас! — ліниво кинув Закс, і студенти розсміялися.
— Нортон часом таки буває кумедним, — прошепотіла незнайома студентка, яка примостилася ліворуч від Рен. Краєм ока Рен помітила, як сколихнулося коротке мідне волосся.
— Це важко помітити, поки він постійно засідає в бібліотеці чи сперечається з викладачами, — відповіла її супутниця, Баст, перебираючи місяцеподібні намистини на своїх браслетах.
На колінах Баст згорнулося чорне кошеня — одне з тих, які всюди переслідували мініатюрну чорнявку і неодноразово спричиняли Одінові прокляття про Йотунгейм, коли пробиралися на лекції разом зі своєю «покровителькою» та починали муркотіти під час професорових пояснень.
— Дівчатонька, а ви ж із ним гарно знайомі? — Бірюзові очі повернулися до Нікти й Рен. — Який він?
— А тобі нащо? — Ромі посміхнулася, передчуваючи забаву.
— Можливо, захочу його собі. Тож побудьте щирими подружками й розкажіть мені, чи воно того варте. — Мідне волосся сколихнулося знову, коли студентка схилила голову набік, зиркаючи на Закса.
Рен не сподобались ані цей погляд, ані слова студентки. Мовби та вірила, що
має право ]]> сама-одна вирішити — і справді отримати Нортона. Рен неодноразово чула й читала в підручниках про вплив божественних душ на свої втілення, про безмірну погорду, бажання керувати іншими та почуття власної вищості, що проривались у поведінці декотрих студентів. І, попри це знання, хотілося відказати щось різке й гостре.Та Нікта випередила.
— Називати
мене ]]> щирою подружкою, Нефтідо, ризиковано. Хоч і не більш ризиковано, ніж дивитись у бік Нортона. Та якщо вагаєшся, чи воно того варте, то певна річ, що ні. Коли варте — не вагаються.— Дякую за пораду. — Вуста Нефтіди торкнула усмішка, але бірюзові очі похолоднішали, наче їх затягло кригою, і студентка відвернулася до Баст, яка бавилась із кошеням, тицяючи йому під носа свій сріблистий браслет.
Амон тим часом зістрибнув зі столу і став розливати вино в численні келихи, кухлі, горнятка і склянки. Темне й густе, воно неквапом лилося з вузького горла, а від самого тільки аромату можна було сп’яніти ще до першого ковтка.
— Амоне, ти нам потрібен тут і негайно! — Нікта заклично помахала другові.
— Мої любі, я сьогодні виключно Діоніс, — хлопець наповнив їхні келихи й принагідно цмокнув Нікту в щоку, спричинивши шквал спротиву.
— Обережно, не пролий вино, любове моя. Бо пошкодуєш про
