Фундація та Імперія - Айзек Азімов
І він заснув.
Стрибаючи все далі, наче коник, торговий корабель летів Галактикою назад до Фундації.
10. Завершення війни
Латан Деверс почувався вочевидь незручно і дещо ображено. Він отримав свою нагороду і з німим стоїцизмом витримав пихате красномовство мера, коли той чіпляв йому на груди вузьку смужку малинової стрічки. На цьому його участь у церемонії завершилася, та формальності змусили його залишитися. Саме формальності – те, що стримувало його, щоб голосно не позіхнути чи закинути ноги на бильце крісла, – змушували його якнайдовше затримуватися в космосі, де була його стихія.
Сивеннська делегація, у складі якої був Дуцем Барр, тепер вже знаменитість, підписала Конвенцію, і Сивенна стала першою провінцією, що перейшла з-під політичного контролю Імперії під економічний контроль Фундації.
П’ять імперських лінійних кораблів, що були захоплені, коли Сивенна повстала в тилу прикордонного флоту Імперії, промчали над головами, величезні й масивні, і з гуркотом вибухнули салютом, пролітаючи над містом.
Лишалося втішатися самою лише випивкою, етикетом і порожніми балачками…
Раптом він почув, що його хтось кличе. Це був Форелл; чоловік, що, як спокійно вирішив Деверс, міг би купити двадцятьох таких, як він, за отримані вранці прибутки, але зараз Форелл підкликав його до себе пальцем із добродушною поблажливістю.
Він вийшов на балкон, ставши на прохолодному нічному вітрі, і церемонно вклонився, одночасно суплячись у свою наїжачену бороду. Разом із ним був усміхнений Барр. Він сказав:
– Деверсе, я потребую вашої допомоги. Мене звинувачують у скромності, це жахливий і абсолютно неприродний для мене злочин.
– Деверсе, – Форелл витягнув із рота товсту сигару, – лорд Барр стверджує, що ваша поїздка до столиці Клеона не мала нічого спільного з відкликанням Ріоса.
– Так і є, сер. – Деверс був небагатослівним. – Ми так і не побачилися з Імператором. Повідомлення, які ми зібрали на зворотному шляху, стосувалися судового процесу і свідчили, що він повністю сфабрикований. Там була купа дурниць про те, що генерал був пов’язаний із дискредитаційною діяльністю при дворі.
– І він був невинний?
– Ріос? – втрутився Барр. – Так. Присягаюся Галактикою, що так. Насправді зрадником був Бродріґ, але й він не мав стосунку до конкретних звинувачень, які проти нього висували. Це був судовий фарс – необхідний, передбачуваний і неминучий.
– Гадаю, це було продиктоване законами психоісторії, – Форелл із жартівливою легковажністю скористався цією добре знайомою йому фразою.
– Саме так. – Барр посерйознішав. – Я ніколи цього не розумів, але тепер, щойно все закінчилося і… зрештою, можна побачити відповіді на запитання на звороті книги, тобто проблема видається простою. Тепер ми бачимо, що соціально-економічний стан Імперії не передбачає загарбницьких війн. За слабких Імператорів її розривають на шматки генерали, змагаючись за нічого не вартий трон, що дарує лише смерть. За сильних Імператорів вона впадає у стан паралітичного заціпеніння, який хоч і припиняє розпад, але позбавляє надії на майбутнє зростання.
Форелл буркнув крізь хмари диму:
– Ви не дуже ясно висловлюєтеся, лорде Барр.
Барр повільно усміхнувся.
– Мабуть, так. Мені важко передати думку, бо я не маю досвіду у психоісторії. Слова – це погана заміна для математичних рівнянь. Але тепер погляньмо…
Барр замислився, тоді як Форелл заспокоївся, відійшовши до поручнів, а Деверс глянув у оксамитове небо і здивовано подумав про Трентор.
Потім Барр сказав:
– Річ у тім, що ви, сер, і Деверс, і, без сумніву, будь-хто інший вважали, що поразка Імперії стане першою причиною, яка розсварить Імператора та його генерала. Ви всі мали рацію – весь час мали рацію, але лише стосовно внутрішньої роз’єднаності.
Однак ви помилялися, вважаючи, що ця внутрішня незгода викликана лише деякими діями, впливами певного моменту.
Ви використовували підкуп та брехню. Ви покладалися на амбіції та страх. Але ви нічого не здобули, незважаючи на всі зусилля. Фактично, після кожної спроби зовнішні ознаки лише погіршувалися.
І через усі ці безкінечні брижі на воді рухалася припливна хвиля Гарі Селдона – тиха, але непереборна.
Дуцем Барр відвернувся і подивився вниз на вогні міста, що досі святкувало. А потім додав:
– Усіх нас штовхала «мертва рука» могутнього генерала і великого Імператора; мій світ і ваш світ – «мертва рука» Гарі Селдона. Він розумів, що така людина, як Ріос, зазнає невдачі, бо цю невдачу принесе його успіх; і чим більшого успіху він досягне, тим більшою буде ймовірність невдачі.
Форелл сухо зазначив:
– Не сказав би, що я вас краще зрозумів.
– Хвилиночку, – наполегливо продовжував Барр. – Обміркуймо все уважно. Зрозуміло, що слабкий генерал ніколи не становив би для нас небезпеки. Сильний генерал так само не був би загрозою, оскільки спрямував би свою зброю на досягнення більш вигідної мети. Події останніх двох століть свідчать, що три чверті Імператорів були бунтівними генералами або намісниками до того, як потрапили на трон.
Отже, зашкодити Фундації може лише комбінація «сильний Імператор – сильний генерал»; сильного Імператора не можна легко скинути з престолу, і сильний генерал буде змушений спрямувати свої зусилля назовні, за межі Імперії.
Але що робить Імператора сильним? Що робить сильним Клеона? Це ж очевидно. Він могутній, бо не дозволяє, щоб з’являлися небезпечні піддані. Придворний, що стає занадто багатим, або надто популярний генерал становлять загрозу. Уся нещодавня історія Імперії свідчить про це, тому достатньо розумний Імператор буде сильним.
Ріос здобував перемоги, і в Імператора зростала недовіра. Уся атмосфера тих часів змушувала його ставитися до всіх із підозрою. Ріос відмовився від хабара? Отже, в нього є приховані мотиви. Придворний, якому він найбільше довіряв, раптом стає на бік Ріоса? Дуже підозріло, він щось приховує. Хай би що робилося далі, неважливо: усі наші індивідуальні плани були непотрібними і марними. Підозрілим був вже сам успіх Ріоса. Тому його відкликали, звинуватили, засудили і вбили. Фундація знову перемогла.
Послухайте, не існувало жодної мислимої комбінації подій, що не призвела б до перемоги Фундації. Це було неминуче – незалежно від того, що робив Ріос або ми.
Магнат Фундації поважно кивнув.
– Он як! Ну а що, як одна й та сама особа буде Імператором і генералом? Га? Що тоді? Цього ви не врахували, отже, ваші аргументи не виглядають переконливими.
Барр знизав плечима.
– Я не можу нічого довести; в мене немає математичних розрахунків. Але я звертаюся до вашого здорового глузду. Що сталося б із могутнім Імператором в Імперії, де кожен аристократ, кожна смілива людина, кожен пірат прагне захопити престол – і часто
