Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

.

Бай посміхнувся.

?

Як ви думаєте, де знаходиться це місце? Під цим льодовиком живуть спогади про небуття. Смертні врешті-решт втратять себе, якщо зайдуть сюди. Ви були в Смертельному Морозному Лісі, тож, мабуть, бачили цих безіменних людей.

?

Чи так це небезпечно?

.

Це лише чутки. Якщо не вірите, можете спробувати. Можливо, є інший вихід під льодовиком.

Брандо чув сарказм у тоні Хаку, але не мав наміру спробувати. Він знав, як небезпечно перебувати в місці, повному невідомого. Смертні мало знали про цей світ. Той, хто дивився на це зверхньо, не мав би хорошого кінця.

!

Він підвів голову і підвів очі. Під розбитим льодовиком шар льоду перетинався тріщинами. Світло і тінь пробивалися крізь шари льоду, перетворюючи все підземелля в складний лабіринт. Легше було сказати, ніж зробити, щоб повернутися на поверхню.

Головний біль? Бай, природно, бачив, що потрапив у біду.

Що ви можете зробити, міс Тіамас?

.

Проблема все ще з вами. Ця маленька фея сказала тобі, що робити, але з тих пір, як ти прийшла сюди, ти забула чужі поради. Чесно кажучи, я ніколи не бачив такого некомпетентного Обранця, як ви. — зневажав Бай.

Отримавши такі глузування, Брандо, природно, був роздратований. Однак він знав, що в цей час не може сперечатися з цією жінкою. До того ж, те, що вона сказала, точно не було нісенітницею. Він намагався заспокоїти себе і пригадав сказане Лютнею. Ви маєте на увазі тут або в межах досяжності Гори Бур, що припиняються?

.

Інакше, як ви думаєте, де вона? Ти ведеш Абі в тепле маленьке гніздечко? Ймовірно, тому, що він не очікував багато чого від розуміння Брандо, продовжив Бай, «Випробування на горі Чонг» — це випробування сили волі. Звичайно, тут не все так просто, як в Горі Бур, що припиняється. Будь то ілюзорні стародавні спогади і шепіт під льодовиком, або крижаний вітер над льодовиком, який може заморозити думки, всі вони будуть заважати вашим думкам. Якщо ваша сила волі не буде достатньо сильною, ви не зможете вибратися з цього льодовика, навіть якщо будете ходити все життя.

?

Ви думаєте, що Лицар Лазурового провів тут сорок років, щоб подорожувати і насолоджуватися тутешніми краєвидами? Він відточував свою силу волі на крижаному вітрі, тому нарешті отримав визнання гір і знайшов єдиний спосіб покинути це місце.

Брандо раптом усвідомив і не міг не соромитися свого невігластва. З тих пір, як він переселився сюди з «Бурштинового меча», він занадто покладався на своє розуміння гри. Як тільки він зіткнувся з чимось, чого не розумів, він не міг не розгубитися.

.

Якщо подумати, то Бай мав рацію. З натяком Лютні він міг би подумати про рішення на ранній стадії. Але його гра зараз була гіршою, ніж у грі. Будучи гравцем вищого середнього класу, він не міг покладатися на свою гру, щоб відстояти.

Брендел був трохи стривожений. Він занадто покладався на свій досвід у грі і фактично втратив базове почуття пильності та чутливості до свого оточення. Це було те, на що він найбільше покладався в грі, а також це було однією з базових якостей «досвідченого гравця».

.

На щастя, його бойові інстинкти нікуди не поділися, а навички не повернулися. Насправді, він багато чого покращив у цьому світі. Інакше, з його нинішньою пильністю, йому було б важко вижити в битві з Луштою.

,

Зрозумівши, що виникла проблема, Брандо швидко змінив своє ставлення. Він подивився на крижану стіну над головою і зосередився.

Як тільки він зосередив свою увагу, то відразу відчув різницю в світі під льодовиком. У темряві, яка спочатку була порожньою внизу, долинув якийсь дивний шепіт. Ці крихітні голоси, здавалося, свердлили його розум з кожної пори. Брандо навіть був упевнений, що звичайні люди не зможуть допомогти, навіть якщо затулять вуха, тому що цей шепіт з'являвся прямо в їхніх серцях.

.

Він одразу зрозумів, що це давні спогади та шепіт, які ховалися в темряві, про яку говорив Бай. Він не міг не зазирнути в той бік. Хоча цей шепіт можна почути, лише зосередившись, якщо смертний залишався тут занадто довго, він неминуче піддавався несвідомому впливу і врешті-решт піддавався спокусі впасти в розбещеність. Вони повністю втратять себе і стануть безіменними людьми, яких він бачив у Смертельному Морозному Лісі.

На щастя, Бай нагадав йому. Інакше, якби він не був пильним, то, можливо, не захотів би повертатися до льодовика. Можливо, він несвідомо потрапив у пастку.

Подумавши про це, глузування жінки звучало не так різко. Було видно, що принаймні в плані співпраці вона не стримувалася. Звичайно, це могло бути пов'язано і з тим, що Бай не хотів помирати разом з ним.

Брандо підвів очі, і в його очах прояснився світ, що перетинався під льодовиком. Хоча це було не так перебільшено, як тоді, коли трон Гімілуда з'явився прямо перед ним у бурхливих горах, у цей момент перед ним з'явився чіткий шлях.

Не тільки його, навіть Бай не міг не похвалити, коли побачив цю сцену. Не дивно, що вони обрали саме вас. Хоч ви і трохи дурні, але ваша воля рідкісна. Боюся, що навіть Лицареві Блакитного Неба буде соромно за свою неповноцінність.

Тепер я розумію, чому можна було безцільно блукати по льодовику півроку, не будучи рознесеним на шматки Вічнозимовим крижаним вітром. На крижаному вітрі ваша сила і розуміння законів не мають сенсу. Тільки ваша сила волі може захистити вас від шкоди. Хоча ви цього не усвідомлюєте, ваша сила волі занадто сильна. Він може захищати вас протягом тривалого часу, навіть коли ви непритомні

Тон Бая був сповнений недовірливості. Це дійсно нечувано. Теоретично твердість волі людини невіддільна від зрілості його розуму. Ідіот не обов'язково може мати сильну волю. Це неможливо підробити.

.

Міс Тіамас, хоча я набагато менш інтриганка, ніж ви, мене не потрібно називати такою, чи не так? Брандо не витримав отруйного язика дами і відповів.

Я не можу зрівнятися з твоєю маленькою принцесою. Щобільше, мене можна вважати звичайною людиною. Зі мною навіть не порівняєш. Як ви думаєте, хто ви, як не ідіот?

Брандо втратив дар мови. Через деякий час він запитав: Ти маєш на увазі Метишу?

!

Звичайно, інакше чому ви