Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей
Два дні тому я погано себе почував, тому взяв перерву. До речі, Ембер ось-ось увійде в чудову основну сюжетну лінію, тому мені теж потрібно впорядкувати свої думки. Я почну оновлюватися сьогодні, але мені доведеться потихеньку відновлюватися, тому я не буду давати жодних обіцянок. Єдине, що я можу сказати, це те, що всі чекають і дивляться, що знаходиться за континентом Вонде.
,
Крім того, розділ «Вічність» містить багато змісту, тому він може бути трохи довгим. Якщо вам сподобалася ця робота, ви можете проголосувати за неї на .. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.
773
Розділ 773
?
З стукотом у серці Фреї пролунав різкий звук, і пронизливий холодний вітер пронісся повз її щоку, відрізавши кілька пасом волосся навколо вуха і залишивши пляму крові на щоці. Що це таке? Майбутня Валькірія розширила очі і підсвідомо повернула голову, якраз вчасно, щоб побачити, як ця штука пронизує шию Алеї позаду неї. Це була гостра бурулька, і її тонке крижане лезо з лівого боку встромлялося в шию Лицаря і виходило з іншого боку. — скрикнув молодий лицар Круза, і кров раптом хлинула, коли він упав зі спини коня.
!
Алея! Фрея не могла повірити в те, що побачила. Вона озирнулася і побачила, що в лісі гарчать густі Бліді Сини. Холодне повітря збиралося разом з їхнім сріблястим волоссям, утворюючи обертову масу повітря. У кожній з цих повітряних мас з кожної з них виходила гостра бурулька.
.
Здавалося, що кожна бурулька готова до руху.
Фрея вдихнула ковток холодного повітря і відразу зрозуміла, в якій небезпеці вони опинилися. Вона навіть не встигла витерти кров на щоках. Вона відразу ж сказала Мейнільді, що стояла позаду неї: Сеньйоре, подумай, як розбудити інших. Треба придумати, як вирватися!
!
Що ти будеш робити! Мейнільд побачила, як Фрея однією рукою схопила віжки і вибігла на вулицю, і її серце злегка заворушилося.
Ця штука, здається, знає мене, Брандо також сказав мені щось подібне. Хоча я не знаю, який родовід богині війни, можливо, я спробую привернути їхню увагу.
.
Фрея вже витягла Меч Левове Серце. Вона розв'язала віжки, затиснула ноги і, не вагаючись, кинулася з бойовим конем під собою.
.
Її останні кілька слів майже періодично поверталися на вітрі.
.
Мейнільд подивилася на спину Фреї, коли вона йшла на вітрі та снігу. Вона на мить завмерла, потім відразу ж повернулася з холодним обличчям і потягнула за собою армійського священика Круза, який був у заціпенінні.
. -
Йокам стояв на узліссі і потирав руки. Він примружився і побачив, що Фрея самотньо кидається зі схилу пагорба, і його очі загорілися. Товстий білосніжний плащ позаду дівчини розвівається на вітрі, як пара білих крил, і сцена була дуже схожа на сцену заряду Богині війни, описану у військовій поемі. Він злегка посміхнувся, Ваша мужність заслуговує на похвалу, я не очікував, що Еруен побачить таку сцену сьогодні, Ваша Королівська Високість справді дивовижна.
Але не встиг він закінчити говорити, як його холодно перервало чудовисько збоку: «Навіщо ти з ними розмовляєш, убийте їх, поки вони не прокинулися!» Чудовисько підняло очі, і хоча у нього не було очей, все одно було видно, що воно дивилося в бік Фреї. Я наказую тобі вбити цю жінку!
.
Ні, ми повинні напасти на цих Лицарів, поки вони не прокинулися. Маркіз Йокам на мить остовпів, а потім одразу ж заперечив.
.
Слухай мій наказ, я наказую тобі вбити цю жінку! — вперто відповів монстр.
,
Але маркіз Йоакам ще хотів щось сказати, але його вже послало в політ срібне чудовисько. Він врізався в кедр, а з хвої впав сніг і закрив обличчя. Він підвів очі і побачив, що чудовисько віддало наказ вовкам.
Швиденько, убий цю жінку!
В очах маркіза Йоакама не могло не виднітися обурливе світло. Клятий ідіот!
.
Білі вовки випустили протяжне виття, і в одну мить незліченні бурульки свистіли в бік Фреї. Дівчина з сільської місцевості Бучче квапливо повернула голову коня і змінила напрямок на бік лісу. Таким чином, більша частина бурульок відставала від неї, і лише деякі вдарилися об її плащ, перетворивши цей прекрасний плащ на кілька шматків ганчір'я.
Продовжити! Швиденько продовжуйте! Срібне чудовисько не могло не скрикнути сердито, коли побачило цю сцену.
!
З неба впала чергова хвиля бурульок, і цього разу Фрея вже не могла вибратися легким шляхом. Вона підвела очі і побачила блискучі бурульки, що мчали до неї, і не могла стриматися від нервового тремтіння. Хоча вона бачила подібні сцени в , цей напад був спрямований лише на неї. Саме так почувався Брандо, коли він бився наодинці, Фрея не могла не думати про це у своєму серці. Цей спалах думки заспокоїв її в останню мить. Вона зціпила зуби і щосили замахнулася мечем Левове Серце в руці вперед. Вітер від меча рухався вперед по дузі, і велика кількість бурульок перетворилося в порох.
Однак десятки бурульок все ж пройшли через лінію оборони, проткнувши дівчині плечі і талію, і змусили її полетіти зі спини коня. Фрея покотилася по снігу, залишивши кривавий слід, але тут же зціпила зуби і встала. Вона підвела очі, і в її очах відбилася біла смуга. Під командуванням чудовиська білі вовки в лісі кинулися назовні, і вони, здавалося, покинули народ Крус і кинулися до неї.
.
Леді Марта, те, що відбувається, Фрея не могла не відчути себе трохи спантеличеною. Вона зовсім не впізнала чудовисько, але воно начебто впізнало її. Бліді сини кинулися білою хвилею, а вона, що впала з коня, зовсім не могла врятуватися. Вона побачила, що ось-ось опиниться в оточенні, і в цей момент не могла не відчути, як холонуть її руки і ноги. Брандо
Але саме в цей момент Мейнільд остаточно розбудив священика. Швиденько, створюйте захисне заклинання! — холодно наказала вона священикові.
?
Що не так? Очі священика були трохи затуманені, ніби він щойно прокинувся від сну.
.
Але Мейнільд не захотіла говорити з ним дурниць і відштовхнула його назад. Переконайтеся в цьому самі! — холодно сказала вона.
Священик підвів очі і помітив ситуацію, що склалася. Марта вгорі, Бліді Сини, хіба це не нащадок Сутінків! Він вдихнув ковток холодного повітря і не міг стриматися, щоб не випалити. Але коли він повернув голову, то відразу помітив ситуацію Фреї і був шокований. Він квапливо крикнув на повні груди: «Тримайтеся, міс Фрея!»
