бачити раті, що тут живе, не чути голосу сурми, і не будемо голодні хліба, коли оселимося там", то послухайте слова Господнього. Так каже Господь Вседержитель, Бог Ізраїлевий: "Якщо підете жити у Єгипет, меч, якого боїтеся, знайдете вас у Єгипті, і голод, від якого ви втікаєте, наздожене вас у Єгипті, і вимрете там від голоду і меча. І ні один не врятується від біди, яку Я наведу на вас. Як же бо впала кара моя на тих, що живуть у Єрусалимі, так впаде гнів мій на вас, коли увійдете у Єгипет, і не побачите більше місця цього. Це слово Господнє до вас, юдеї, що залишилися. Не йдіть до Єгипту, щоб не померти там від меча, і голоду, і мору". І було, коли перестав Єремія говорити до людей слова Господні, сказав Азарія, син Гомаїн, і Иоахан, син Кареахів, і всі мужі бундючні: "Брешеш, не послав тебе до нас Господь говорити таке, щоб не входили ми до Єгипту, але Барух, син Неріїн, намовив тебе проти нас, і хочете віддати нас у руки халдейські, щоб привести нас у Вавилон і заморити". І не послухали всі люди голосу Господнього, який через Єремію говорив, і, взявши жінок, і дітей, і Єремію-пророка, хоч і не хотіли брати, також з ним і пророка Баруха, до Єгипту пішли й оселилися при граді, що Тахпанхесу називався, який був стольним Єгипту, у ньому колись святий пророк Мойсей перед фараоном знамення робив. Там Єремія святий прожив, пророкуючи, літ чотири, і мав честь велику від єгиптян через святість свою і благодійства, які робив їм: гаспидів-бо, які губили їх, і водних звірів, що називалися крокодилами, заморив молитвою на місці поселення фараона, де ж і похований був після кончини своєї. Кончина ж його була мученицька: коли-бо пророкував, що має цар вавилонський прийти на Єгипет і здолати царя єгипетського, і цілу землю єгипетську завоювати, і винищити юдеїв, які там оселилися, тоді від розгніваних людей своїх, юдеїв, святий Єремія камінням побитий був і помер. І того ж року після кончини його прийшов вавилонський цар з великою силою на Єгипет і царя єгипетського убив. У той час і весь рід юдейський, що до Єгипту прийшов, загинув, за пророцтвом Єремії святого. Мощі його чесні через багато літ Олександр, цар Македонський, переніс славно до града Олександрії, який у своє ім'я збудував, і поклав на місці, названому Тетрафіл, яке олександрійці шанували дуже завдяки мощам пророка. Пророкував же Єремія святий про страсті Христові, кажучи так: "Прийдіть, покладіть дерево у хліб його, і винищимо його з землі живих, і ім'я його хай не згадується більше". А коли жив у Єгипті, провістив зруйнування ідолів єгипетських і прихід Пречистої Діви Богородиці з Предвічним Немовлям до Єгипту, кажучи до жерців єгипетських: "Мають всі ідоли впасти, і все рукотворне зруйнуватися, у той час, коли прийде сюди Діва Мати з Немовлям, народженим у вертепі і в яслах покладеним". І з того пророцтва Єремії звичай мали єгиптяни зображати діву, що спочиває на одрі, поблизу ж неї немовля, що лежало у яслах, пеленами повите, і тому образові поклонятися. Коли спитав якось цар Птоломій жерців єгипетських, для чого таке роблять, казали ті, що таємниця є, найдавнішим отцям їхнім від святого якогось пророка сповіщена, і чекають сповнення того пророцтва і збування таємниці. Цього святого пророка Єремію через багато років після його кончини Юда Макавей бачив у видінні, явленому йому з Онією-архиєреєм, про що написано так: "Було (Макавею) видіння таке: Онію, який був архиєреєм, мужа доброго і благого, скромного з вигляду, лагідного образом і бесідою гарного, який з дитинства віддавався всьому доброму, руки зносив і молився за всіх людей юдейських, бачив. Після цього явився инший муж, сивиною і славою дивний, і велика краса навколо нього була. І сказав Онія: "Ось братолюбець, який багато молиться за людей і за святий град, Єремія, Божий пророк". Тоді простягнув Єремія правицю і віддав Юді Макавею меч золотий, даючи ж, промовив таке: "Візьми святий меч, дар від Бога, ним же розіб'єш ворогів". Із цього видіння очевидним є, що святі угодники Божі після кончини своєї моляться за нас до Бога і допомагають нам, як же поміг святий Єремія Юді Маккавею на супостатів. Його ж святі молитви нехай і нам допомагають на невидимих ворогів і на видимих супостатів, благодаттю і чоловіколюбством Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава з Отцем і Святим Духом навіки. Амінь.
У той-таки день пам'ять святого мученика Вати Монаха, перса, який у граді Нікейському за Христа постраждав.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Пафнутія, ігумена монастиря Пречистої Богородиці в Боровську (написав учень його — Вассіян, архиєпископ Ростовський і Ярославський)
Цей преподобний отець наш Пафнутій родом був з коліна агарянського. Коли-бо за Божим за гріхи наші допустом прийшов на Руську землю безбожний цар татарський Батий з великою силою своєю і полонив великі гради руські, мечем і вогнем спустошував землю, нищив церкви святі зі всією святинею, князів і всіх володарів мечем, як колосся, жав і, наче дерево добре, рубав, замість них поставив своїх агарянських володарів, які половецькою мовою називалися баскаки. Тоді і дід Пафнутія, агарянин, був одним із тих володарів, що баскаками називалися, і на владі, врученій йому у Русі, залишився жити. Коли загинув нечестивий той цар, руські сини менше стали боятися варварів, і кожен з благородних князів і володарів свою батьківщину і владу прийняв, і знову збиралися по градах христойменні люди і множилися, почала сяяти свята християнська віра, агарянське ж нечестя винищувано. Наказували-бо благовірні руські князі агарянських володарів, коли хто християнської віри не прийме, передавати смерті. Тоді дід Пафнутіїв прийняв святу віру, й охрестився, і названий був Мартином. Живучи в християнському благочесті, народив сина Йоана. Той, віку досягнувши, взяв за дружину дівчину Фотикію, і народили цього, про якого ж нам слово, хлопця блаженного, і наречено йому було у святому хрещенні ім'я Партеній. Жили ж вони в успадкованому батьківському маєку, у сільці, що називалося Кудинове, за три милі від града Боровського. Ріс же хлопець літами, ріс же й розумом, разом же і добрими звичаями. Відданий був на навчання книжне, і не лише Божественного Письма, але й чеснот навчився: лагідности, незлостивости, цноти, наслідування доброго, від злого ж ухиляння. Тоді, залишивши батька свого і все, що у світі, пішов у монастир того ж града Боровського.
