Житія Святих - Травень - Данило Туптало
Місяця травня на 8-й день
Пам'ять святого славного і всехвального апостола і євангелиста Христового Йоана Богослова
Цього святого апостола і євангелиста, наперсника, дівственника й улюбленого учня Христового Иоана Богослова чесне переставлення святкуємо в місяці вересні у двадцять шостий день, у який же і Житіє його святе, просторо написане, покладене. У цей самий день вшановуємо лише спогад про цілющий порох, який з гробу його чудесно виходить. Коли-бо святий Богослов прожив літ сто і більше, трудячись у благовістуванні Христовому, вийшов із сімома учнями своїми за Ефес-град і звелів викопати собі гріб хрестоподібний, і в ньому (як же у Житії його написано) поховали його живим. Чувши про те, брати, що були в граді, прийшли і розкопали гріб його і, не знайшовши тіла апостолового й дуже за ним плакавши, повернулися. Потім часто приходили до гробу того і молилися там до Бога, прикликаючи на допомогу і заступництво Иоана святого. Тоді почав щороку цього місяця і дня виходити з гробу його порох якийсь, тонкий, чудотворний. Його ж беручи, вірні зцілювали ним всілякі недуги і страждання, що серед людей бувають. І через те встановилося в цей день, як же й у вересні, церковними піснеслів'ями вихваляти і прославляти великого цього угодника Божого, від инших Богові любішого, аби його молитвами й ми отримали недугам нашим душевним і тілесним зцілення і сподобилися угодними та любими бути Христу, Богові нашому.
У той самий день житіє преподобного отця нашого Арсенія Великого
Арсеній преподобний народився у старому Римі від християнських і благочестивих батьків. Вихований був у книжних настановах і в страху Божому, виявився мужем добродійним і премудрим, все-бо риторське і філософське навчання пройшов до кінця і знав римську і грецьку мови добре. Зневажив же суєту цього світу і, зовнішню еллінську філософію покинувши, подався у клирицтво на службу Богові, шукаючи премудрости духовної, яку святий апостол Яків хвалив, чистої, мирної, смиренної, благопокірної, сповненої милости і плодів благих. І став дияконом Великої римської церкви, і жив у чистоті цнотливо, намагаючись бути достойним храмом святого і всеосвячуючого Духа. У ті часи царював на Сході, у Греції, Теодосій Великий, а на Заході, у Старому Римі, — Ґраціян. Теодосій, маючи двох синів, Аркадія і Гонорія, шукав їм такого вчителя, який би не лише людської, а й божественної навчив їх мудрости, щоб вони були досвідченими і в філософії зовнішній еллінській, і в премудрості християнській добродійній, яка на богоугодження наставляє. І послав у всі краї володіння свого шукати такого, але знайти не міг. Хоч і знаходили посланці багатьох мудрих, але таких, що не жили богоугодно. І знову — знаходили багатьох богоугодних, але в любомудрості зовнішній недосвідчених. Треба було цареві Теодосію писати до західного царя Ґраціяна, просячи, щоб у себе пошукав такого мужа і послав до нього на вчителювання дітям його. Цар же Ґраціян зі святішим папою Дамасом про те радився і казав: "Сором буде царству нашому, якщо не знайдемо в нас чоловіка премудрого і добродійного, якого просить цар Теодосій, що міг би синів його і філософії навчити, і на страх Божий наставити словом і прикладом свого богоугодного життя". І, шукавши ретельно, не знаходили в цілому Римі кращого і в обох любомудростях — світській і духовній — досвідченішого мужа від Арсенія, диякона, який за Богом жив і багатьох словом і ділом, мудрістю і життям перевищував, і був уже немолодим. Прикликавши, сказали йому про прохання царя східного і веліли Арсенієві йти туди. Той же всіляко відмовлявся, кажучи, що покинув давно світську філософію, відколи почав у чині клирицькому працювати для Бога, і схоластичні речі вже забув, ані згадати не може, хоче ж безмовно в чині своєму служити Церкві й вівтареві. Але скільки той відмовлявся, стільки цар з папою наполягали, вмовляючи його послухати їх у справі, потрібній християнському царству і всій Церкві Божій, аби навчив дітей царських не лише книжної мудрости, а й християнського благочестя, щоб не вірили вони в еллінські байки й уміли потім захищати і розширювати святу християнську віру. І, хоч не хотів, скорився Арсеній волі царя і папи, і послали вони його в Царгород до Теодосія-царя з усілякою честю. Коли досягнув блаженний Арсеній Царгорода, прийняв його цар Теодосій з любов'ю. Цар, побачивши його, з вигляду пізнав, що чоловік то Божий, сповнений розуму і боголюбства, зрадів через нього вельми і Богові дяку віддав. І привів до нього обох синів своїх, Аркадія і Гонорія, вручив їх йому, кажучи: "Ти більше будь їм батьком, ніж я, більша-бо справа дати добрий розум, ніж народити. Тому тобі і твоїй великій благорозумності перед Богом, що дивиться на нас, віддаю їх, щоб такими ти їх зробив, яких мати хочу. Поклади на них образ чеснот і премудрости твоєї як батько їхній духовний, аби ніякими молодечими не пошкодилися спокусами. І за це буде тобі надія в Бозі безсумнівна винагороди вічної, о чесний Арсенію, коли їх непорочними, у добрій настанові пильнуючи, виростиш. Тим би я тішився і дякував за те Богові. Це ж тобі кажу і наказую при них, щоб самі чули й розуміли. Не дивися на те, що царські сини, але всіляко підпорядкуй їх страхові покарання свого, хочу, аби тобі, як справжньому батькові й учителеві своєму, у всьому скорялися і слухалися як діти й учні". Так цар вручив Арсенієві синів своїх, звелів, аби навчання їх відбувалося поблизу його палати, щоб самому могти часто до них приходити, бачити і знати про навчання і життя дітей його. А блаженного Арсенія вшанував вельми, дав-бо місце між сенаторами своїми і звелів називати його не лише батьком синів царських, але і своїм, і називали Арсенія батьком царя і дітей його. Написано в Патерику і про те, що блаженний Арсеній3 обох тих синів
