Житія Святих - Травень - Данило Туптало
У той самий день Пролог згадує преподобного Іларіона, але його пам'ять була місяця березня у 28-ий день зі службою йому у Мінеї.
Місяця травня на 6-й день
Житіє святого праведного Йова Багатостраждального
Святий праведний Йов був із племені Авраама, у землі Хус, одному з аравійських країв, перебування своє мав. Він був людиною правди, непорочний, праведний і благочестивий, тримався далеко від усілякого поганого діла. Було ж у нього семеро синів і три доньки. І худобу мав: сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот пар волів і п'ятсот ослиць випасалися, і слуг багато вельми, і діла його великі були на землі, був-бо мужем він доброродним, і вельми шанували його всі, що жили на Сході. Сходилися ж сини його один до одного, влаштовували бенкети повсякдень, запрошуючи разом і трьох сестер своїх їсти й пити з ними. У такій-бо між собою жили любові і згоді, що хоч і в окремих мешкали домах, проте ніколи один без одного їсти чи пити не хотіли. Тому одного дня в першого брата обідали всі спільно, другого ж — у другого брата, і так, до семи обійшовши, знову починали від першого. Бенкети ж їхні були доброчинні й поважні, з поміркованістю і тихістю, а не з пиятикою безмірною чи з безчинством і галасом, не дозволив би їм добрий і праведний батько таких бесід, якби були з гріхом обжирства, і пияцтва, і з безчинством, але всіляко заборонив би і не допустив. А тому що бачив їхні добрі звичаї і покірність, не боронив, але тішився, бачивши любов між ними таку, яка рідко між братами трапляється. І коли закінчувалося сім днів бенкетувань їхніх, посилав до них Йов, переконуючи і наказуючи, аби кожен поглянув на свою совість пильно: чи не згрішив словом чи помислом проти Господа. Боявся-бо праведний Йов Бога дуже, не боязню рабського страху, але боязню синівської любови, й уважно пильнував себе і весь дім свій, щоб не було якогось прогнівання Господа Бога, через те дітей своїх у добрій настанові пильнував, наставляючи їх на путь праведну й життя непорочне. Наглядаючи за ними, переконував, щоб ані думкою котрийсь із них не згрішив щодо Творця свого. Сам же, встаючи вдосвіта, приносив за дітей своїх жертви за числом їх, казав-бо собі: "Чи не подумали сини мої в серцях своїх чогось немилого Богові". Так робив Йов праведний щодня.
Було ж одного дня: ангели Божі, приставлені берегти рід людський, прийшли стати перед Богом і принести Йому людські молитви і прошення їхні всілякі. Прийшов же з ними і диявол, спокусник та наклепник людський, не міг з ангелами разом стати перед Богом на небесах, звідки був скинений, але здалеку за небом перед Всевидячим Оком Божим стояв і не сам з Богом (недостойний), але через тих, що служили волі Господній, ангелів святих розмовляв. І сказав Господь дияволу: "Відкіля ти прийшов?" І відповів диявол Господеві, кажучи: "Обійшовши землю і пройшовши піднебесну, прийшов" . І сказав йому Господь: "Чи зрозумів ти думкою своєю про раба мого Йова, що нема йому рівного серед людей на землі: непорочний, праведний, правдивий і благочестивий, втікає від будь-якої лукавої речі". Відповів диявол і сказав перед Господом: "Хіба задарма Йов шанує Бога? Хіба не Ти загородив внутрішнє і зовнішнє дому його і все навколо нього, діла рук його поблагословив і худобу його примножив на землі? Але пошли руку свою і торкнися всього, що має. Чи буде він Тебе в лице благословити?" Наче хотів сказати: "Подивись, що не насправді, але лицемірно скоряється Тобі, і зовні лише, а не з глибини серця, благословляє Тебе". Тоді Господь сказав дияволу: "Усе, що його, передаю в руки твої, самого ж його не торкнешся". І пішов диявол з-перед лиця Господнього. І було того дня: сини Йовові і доньки його їли і пили вино в домі брата свого найстаршого, і ось вісник прийшов до Йова і сказав йому: "Пари волів орали, й ослиці паслися поблизу них, і прийшли загарбники, і забрали їх, і рабів потяли мечем. Я ж один залишився, і прийшов сповістити тобі". Ще він це говорив, як прийшов другий вісник і сказав до Йова: "Вогонь спав з неба на землю і попалив вівці, також і пастухів пожер, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". І ще він говорив, инший вісник прийшов до Йова і сказав йому: "Вершники, зробивши три полки, напали на нас, й оточили верблюдів, і полонили їх, і рабів винищили зброєю, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". Ще ж і цей говорив, инший вісник прийшов, кажучи до Йова: "Сини твої і доньки їли і пили в брата свого найстаршого, раптом вітер великий буйний найшов з пустелі, і натиснув на чотири кути дому, і впав дім на дітей твоїх, і померли, я ж залишився один і прийшов сповістити тобі". Це почувши, Йов встав, і роздер одяг свій, й обстриг волосся голови своєї, і посипав землею голову свою, і впав ниць, поклонився Господеві і сказав: "Нагим вийшов я з лона матері моєї, нагий і відійду. Господь дав, Господь і взяв. Як же захотів Господь, так і сталося. Хай буде ім'я Господнє благословенне навіки". Коли це все трапилося, не згрішив Йов перед Господом серцем ані устами, нічого безумно і нетерпеляче не сказав проти Господа.
Було ж одного дня: прийшли ангели Божі стати перед Господом, прийшов і диявол. І сказав Господь до диявола: "Звідки ти прийшов?" І сказав диявол: "Пройшов піднебесну, обійшов цілу землю і прийшов". І сказав до нього Господь: "Задумав ти на раба мого Йова, що нема такого із земних людей, йому подібного, — непорочного, праведного, істинного, благочестивого, такого, що цурався б усілякого зла. Він ще ж і незлостивости тримається, ти ж марно випросив стратити маєтки його, і рабів, і дітей". Відповів же диявол Господеві, кажучи: "Шкіра за шкіру. Усе, що мав чоловік, — дав за свою душу. Тому не так, але пошли руку свою і торкнися плоті його і
