Житія Святих - Березень - Данило Туптало

ми насправді Тебе одного маємо — Царя нашого Ісуса Христа, і Тобі одному покланяємося, славлячи Тебе з Отцем і Святим Духом навіки". Святі ж Клеоник із Василиском сказали: "Амінь". І зразу землетрус був великий, що потрясло всім судом, і ті, що били, змучені і настрашені, відступили. А святі звільнені були невидимою рукою і стали цілі. І тут явився їм Господь з ангелами і зі святим Теодором, і сказав святий Євтропій до Господа: "Прославляю Тебе, Владико мій, Христе, що так швидко почув мене. І хто я є, щоб Господь мій до мене прийшов". І знову святий Євтропій до святих Клеоника і Василиска сказав: "Чи бачите, це Цар наш — Ісус Христос — зі святим Теодором стоїть у славі великій?" І сказали: "Бачимо". Святий же Теодор, із Господом явившись, сказав: "Брате Євтропію, почута молитва твоя, і ось на допомогу вам Спаситель прийшов, щоб певні ви були життя вічного". Промовив до них і сам Господь: "Коли мучили вас, тут Я стояв перед лицем вашим, дивлячись на терпіння ваше. І тому що початок мук мужньо перетерпіли, буду Я вам Помічником, допоки не закінчите подвиг ваш і не впишуться імена ваші в Книгу Життя". Так сказавши, Господь невидимий став зі святим Теодором. Воїни ж, що мучили святих, закричали до ігемона: "Просимо тебе, Владико, звільни нас від цього діла, ми-бо не можемо більше мучити людей цих". Сказав ігемон, показуючи пальцем на святих: "Ось волхви ці примари якісь творять і страшать воїнів". З народу ж багато, що видіння того божественного сподобилися, закричали до ігемона, кажучи: "Не примари це ані волхвування, але Бог християнський помагає рабам своїм: ми ж бачили царя їхнього Христа і Теодора, який давно помер, бачили живим і голос ангельський чули". Сказав ігемон: "Я ж нічого не бачив ані голосу ніякого не чув". Сказав до нього святий Євтропій: "Правду кажеш, що не бачив божественного явлення ані не чув небесних голосів: не бачиш-бо душевними очима, бо осліпив серце твоє князь віку цього. І збувається на тобі пророцтво Ісаї, що мовить: "Очі твої звузилися і вухами важко чути". Це чувши і людей стривожених бачивши, ігемон звелів зв'язати святих і відвести до в'язниці. Коли ж у неї зайшли святі мученики, раді були в'язні, побачивши їх, і співали Христові страждальці, промовляючи: "Допомога наша в імені Господа, що створив Небо і землю".

Коли ж обідав ігемон у той день зі своїми радниками, сказав до них: "Що зробити з чоловіками тими, не відаю, ось-бо ціле місто говорить через них. Вам-бо як видається?" Один же із радників сказав: "Швидко вбий їх, прошу тебе: якщо стратити їх зволікатимеш, то град цілий відступить від богів і за ними піде. А найбільше Євтропію багатомовному не давай стільки говорити". Ігемон же сказав: "Уже й проханнями, і погрозами вмовляв його до поклоніння богам — він же і богів, і царя зневажив і мені дошкульно докоряв. Але ще раз прикличмо його одного і просьбами вмовляймо, і якщо послухає нас — благодать милостивим богам. Якщо ж ні — то конче їх передам смерті". Те мовивши, зразу послав воїнів привести до нього Євтропія із в'язниці. Коли ж увійшов святий Євтропій до ігемона, який обідав, сказав йому ігемон: "Хочеш, щоб я сам тебе увів із шаною в храм богів наших, щоб ти приніс їм жертви?" Святий же Євтропій відповідав: "Живий Господь Бог мій, що ані в помислі не маю відступити від віри Христової, яка стоїть на непохитному камені". І велів ігемон мученикові, аби сів з тими, що обідали: "Сідай, Євтропію, з нами, їж, і пий, і покорися воєводі". Святий же мовив: "Не буде мені, рабові Христовому, сідати з поганами. Каже блаженний пророк Давид: "Блаженний муж, що не йде на раду нечестивих і на сидіння злорік не сідає". І знову: "Не сідаю з собором суєтним, і з законовідступниками не увійду". І знову инший пророк віщує: "Вийдіть з-поміж них, говорить Господь, і відлучіться, і до нечистоти їхньої не тор кайтеся, і Я прийму вас". І знову Писання говорить: "Той, що зі святими ходить, освятиться, а той, що з нечестивими ходить, причасником їм є". Ігемон сказав: "Добрий вдачею був ти спочатку, Євтропію, а нині поганий вдачею виглядаєш". Сказав святий: "Не є поганий вдачею, але Заповідей Божих боюся. Якщо ти пильнуєш, щоб заповідей царів земних дотримуватися, наскільки більше я, для Царя Небесного і безсмертного працюючи, дбаю, щоб зберегти веління Його". Сказав ігемон: "Ти один, без дружини своєї, завтра зі мною маєш принести богам жертви, щоб народ, бачивши тебе, що богам поклоняєшся, переконався не відступати від них, але вшановувати їх жертвами". Відповів Євтропій святий: "Нечестивче, чи хочеш, щоб у стаді Христовому я був наставником згуби?" Не буде того, говорить-бо Господь мій: "Тому, хто звабить одного з малих цих, що повірили в Мене, горе йому, краще йому жорновий камінь повісити на шию і втопити буде у морі". І знову говорить: "Не можете для Бога працювати і диявола", бо "що є спільного між світлом і темрявою, чи яке причастя храму Божого до кумира". Це чувши, ігемон звелів принести перед нього золото, і одягу різного коштовного, і срібла літрів сто і п'ятдесят. І сказав: "Так мені всіх богів і любови непереможних царів, ось тобі дам це і більше цього, лише скажи зранку народові, що покорився ігемонові, а потім молися Богу своєму, як же хочеш, і це все прийми". Святий Євтропій мовив: "Лукавий звабнику і багатоликий змію, не маєш випробовувати раба Божого, знаю-бо написане: "Якщо й цілий світ хтось здобуде, душу ж свою згубить, яка йому користь, чи що дасть взамін за душу свою Богові". Як же брат твій Юда, срібло полюбивши, душу свою згубив, так і ти з ним загинеш, але чому зволікаєш, не вбиваючи нас? Знай-бо, що ніщо нас не розлучить від любови Христової". Ігемон же довго словами погрожував і голубив, бачив мученика, який ніяк йому не корився, ще гірше докоряв і богів безчестив. Була вже ніч, і півні мали співати, і час спочити, сказав ігемон до слуг: "Ведіть Євтропія до в'язниці і зв'яжіть його з дружиною, погана-бо річ не зміниться ніколи і доброю стати не може". Святий же, відходячи, сказав до ігемона: "Саде лукавства, що не чиниш плоду правди, скоро потятий і в огонь вкинений будеш. У тобі, землі поганій, пшениця не росте, але тільки кукіль і