Ти нікому не розкажеш - Олекса Мун (Alexa Moon)

— Ні!

— Тоді навіщо я тут? Чого ти хочеш від мене?

— Я розплющив тобі очі на очевидні речі, а тут ти, бо по-іншому тебе не приручити!

— Я схожа на якусь кицьку або пса? — з губ зривається нервовий смішок.

— Ні! Ти схожа на гарну дівчину, поряд з якою має бути гідний хлопець.

— Це ти натякаєш на себе? — ризикую. Нариваюся. Я не до кінця розумію, хто переді мною, але й промовчати я не можу.

— Я! — відповідає без вагань. — Звісно на себе.

Його пальці охоплюють мої щиколотки, і Аріс різко тягне мене на себе.

Зі столу валиться таця. Щось розлилося по підлозі.

Його пальці невагомо, ніби просячи дозволу, торкаються моїх колін і ведуть нагору. Шкіра вмить покривається неконтрольованими мурашками.

Страх сковує тіло, вводячи в ступор.

Він настільки близько. Без дозволу влаштувався між розсунутих ніг і зараз, просто зводить мене з розуму невідомістю. Що він хоче зробити?

— Ти мене зовсім не знаєш, навіщо я тобі? Відпусти мене. — Шепочу. Він настільки близько, що, безсумнівно чує мене.

— Чотири з половиною дні, Софа. — Упирається чолом у мій лоб, і хитає головою в різні боки. — Мені вистачило цього часу, щоб дізнатися хто ти така, і переконатися...

Неслухняна рука підбирається до краю сукні та пірнає під тканину. Задирає вище, оголюючи стегно. Він міцно стискає моє стегно, залишаючи там сліди від пальців.

— Аріс! — хапаюся за зап'ястя. — Що ти робиш?

— Нічого, на жаль… — видихає мені в обличчя, огортаючи кавовим диханням і ледь чутним запахом тютюну. — Нічого не можу вдіяти з собою, пробач...

Рука заривається у волосся. Як і минулого разу, він збирає їх у кулак, закидає голову. Гіпнотизує пильним поглядом, змушуючи дивитись, не відриваючись.

Я чую, як у грудях швидко тарабанить серце і як воно обривається кудись униз, коли хлопець, звільнивши зі свого захоплення, тисне великим пальцем на підборіддя, відкриваючи мені рота.

— Ти така гарна... Я вб'ю його, якщо цей покидьок ще хоч раз до тебе наблизиться.

Притискається до моїх губ, наполегливо проштовхуючись язиком углиб. Він легко бере мене у полон, змушуючи підкоритися.

Незнайомий хлопець. Незнайомий запах. Незнайомий смак. Мене б'є струмом від того, що відбувається і, тільки через довгу секунду, схаменувшись, я починаю чинити опір, відвертаючись від його губ. Але все марно...

Аріс користуючись моментом, залишає гарячі дотики на плечах, спині, стегнах. Він би дозволив собі більше але, як і раніше, залишається на межі, стримуючись.

— Відпусти мене, відпусти!

Брюнет усувається. Відходити не поспішає. Його серце теж шалено стукає. Я відчуваю його вібрацію.
Аріс прибирає пасмо волосся, що впало мені на обличчя, і ніжно проводить по щоці.
За інерцією смикаюсь назад.

— Я принесу нову вечерю. — Вимовляє хрипким голосом.

Неохоче відступає від мене і виходить із кімнати.