Уяви, що ти мій - Алекса Адлер
− М-м-м, дякую, − киваю.
− Ти теж не відповіла. Чого ти від мене хочеш?
− Який нетерплячий, − мружуся. – На що б ти пішов, щоб врятувати своє життя… і, можливо, заслужити мою милість?
− А це… можливо? – спалахує його погляд.
− Залежить від тебе, − багатозначно муркочу я. – Мушу визнати, з того самого моменту, як ти взяв моє серце, я не раз уявляла, що б зробила з тобою, якби ти потрапив у мою владу. Уявляла тебе на колінах, повністю покірного мені…
Ох скільки обурення в цьому надломі стиснутих губ. І скільки сум’яття в збентежених очах.
Я схиляю голову набік. Спостерігаю за ним, помічаю, як темнішає шкіра на його вилицях, видаючи хвилювання і, можливо, навіть збудження. Як він неусвідомлено облизує губи…
М-м-м, а комусь ця ідея, схоже, подобається.
− Роздягнися для мене, хлопчику, − наказую я владно.
Блискавичне здивування в його погляді дуже швидко перетворюється на щось інше.
Невже тебе дійсно збуджує мій наказ? Ох, любий. Що ж ти зі мною робиш, звабливий негіднику?
Він підкоряється. Береться розстібати чорний каптан. Рухається неквапливо, плавно. Красиво.
Темні жагучі очі невідривно стежать за мною.
Тобі хочеться моєї реакції? Ти її отримаєш, любчику.
Каптан летить на підлогу. Наксар витягує білу сорочку з-під поясу штанів. Стягує її, оголюючи м’язистий торс. Розпрямляє широкі плечі, напружує м’язи, красуючись. Довге чорне волосся розсипається по плечах.
Я не приховую, що мені подобається те, що я бачу. З насолодою оглядаючи його довершене тіло, я хижо всміхаюся з відвертим передчуттям.
− Жвавіше, − кваплю його. – Я хочу бачити, що ти мені пропонуєш.
Зашарівшись ще більше, він стягує штани.
Доброї ночі, любі мої. Я планувала викласти це оповідання повністю. Проте спека поламала мої плани. Я не встигла його дописати. От і вирішила викладати хоча б шматочками, бо Кеї вже скоро час повертатися до Соні, в сюжет основної історії, а я ще досі не показала вам, де вона була.
Прогноз погоди на наступні дні вселяє надію, тож сподіваюся, що швидко допишу цю маленьку еротичну пригоду;))
