Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
- Гаррі, ти не заперечуєш? - спитала Парваті.
- Що? - обізвався Гаррі. Він тепер дивився на Чо та Седрика.
- Та нічого, - відрізала Парваті й пішла з бобатонцем. Коли пісня закінчилася, Парваті назад не повернулася.
Підійшла Герміона й сіла на її стілець. Вона була трохи рум'яна від танців.
- Привіт, - сказав Гаррі. Рон промовчав.
- Гаряче, правда? - сказала Герміона, обмахуючись рукою. - Віктор пішов узяти чогось випити.
Рон зміряв її вбивчим поглядом.
- Віктор? - сказав він. - Він ще не попросив тебе казати на нього Вітя?
Герміона глянула на нього здивовано.
- Що з тобою? - запитала вона.
- Якщо ти не знаєш, - відповів Рон в'їдливо, - то я тобі не скажу.
Герміона подивилася на нього, потім на Гаррі.
Гаррі знизав плечима.
- Роне, що?..
- Він з Дурмстренґу! - сварливо сказав Рон. - Він змагається проти Гаррі! Проти Гоґвортсу! Та ти... ти... - Рон намагався знайти слово, достатньо сильне, щоб описати Герміонин злочин, - братаєшся з ворогом, ось що ти робиш!
Герміона з несподіванки роззявила рота.
- Не будь дурнем! - сказала вона за мить. - 3 ворогом! Якщо чесно - то хто з нас найбільше захоплювався, коли він прибув? Хто хотів узяти в нього автограф? Хто у себе в спальні тримає його модель?
Рон вирішив проігнорувати ці слова.
- Мабуть, він тебе запросив, коли ви обоє стирчали в бібліотеці?
- Так, - відповіла Герміона, і рожеві плями на її щоках пояскравішали. - То й що?
- І як це було? Ти заманювала його в сечу?
- Не заманювала! Якщо хочеш знати, він... він сказав, що приходив щодня до бібліотеки, щоб порозмовляти зі мною, але ніяк не міг наважитися!
Герміона промовила це дуже швидко й так зачервонілася, що стала одного кольору з мантією Парваті.
- Ну, ну... це така його баєчка, - Ронові слова прозвучали непереконливо.
- Що ти цим хочеш сказати?
- Це ж очевидно! Він учень Каркарофа, правда? Він знає, з ким ти приятелюєш... він просто намагається наблизитися до Гаррі - роздобути про нього інформацію, щоб зробити якусь шкоду..
Герміона скривилася так, наче Рон дав їй ляпаса. Коли вона заговорила, голос її тремтів:
- До твого відома, він жодного разу нічогісінько не питав у мене про Гаррі...
Рон зі швидкістю світла змінив тактику:
- Тоді він сподівається, що ти йому допоможеш з'ясувати, що означає його яйце! Ви вже, мабуть, про це радилися, сидячи в бібліотеці в теплому куточку...
- Я б нізащо не допомагала йому розібратися з яйцем! - вигукнула Герміона, ображена до глибини душі. - Ніколи! Як ти можеш таке казати... Я хочу, щоб Гаррі виграв турнір. І Гаррі це знає. Правда, Гаррі?
- Ти вибрала дивний спосіб це продемонструвати, - насмішкувато сказав Рон.
- Весь цей турнір для того й вигадано, щоб познайомитися з іноземними чарівниками й потоваришувати з ними! - різко відповіла Герміона.
- Це не так! - закричав Рон. - Головне - перемога!
На них починали звертати увагу.
- Роне, - тихо сказав Гаррі. - Я нічого не маю проти того, що Герміона пішла з Крумом...
Але Рон проігнорував і Гаррі.
- Біжи шукай свого Вітю! Він, мабуть, дивується, де ти поділася, - сказав Рон.
- Не називай його Вітя! - Герміона зірвалася на ноги й пронеслася через танцювальний майданчик, розчинившись у натовпі.
Рон зловтішно дивився їй услід.
- Ти взагалі збираєшся запросити мене танцювати? - спитала його Падма.
- Ні, - сказав Рон, все ще дивлячись услід Герміоні.
- Прекрасно, - різко кинула Падма, встала й відійшла, приєднавшись до Парваті та бобатонського хлопця, що покликав для компанії когось із друзів. Той долучився до них так швидко, що Гаррі здалося, ніби він з'явився за допомогою замовляння-викликання.
- Де бути Гер-мов-ніна? - почувся голос.
Крум підійшов до їхнього столу, тримаючи два маслопива.
- Не знаю, - вперто сказав Рон, дивлячись на нього. - Що, загубив її?
Крум знову спохмурнів.
- Якщо побачити її, то переказати, що я взято напою, - сказав він і, сутулячись, пішов.
- Роне, ти потоваришував з Віктором Крумом? - метушливо підбіг Персі, потираючи руки. Вигляд у нього був трохи бундючний. - Чудово! У цьому ж і суть! Знаєш - міжнародна магічна співпраця!
На велике роздратування Гаррі, Персі швиденько зайняв вільний Падмин стілець. За суддівським столом не було тепер нікого. Професор Дамблдор танцював з професоркою Спраут, Лудо Беґмен - з професоркою Макґонеґел, мадам Максім та Геґрід проклали для себе широкий шлях навколо танцмайданчика, вальсуючи серед учнів, а Каркарофа ніде не було видно. Коли закінчилася чергова пісня, усі знову зааплодували, і Гаррі побачив, як Лудо Беґмен поцілував руку професорці Макґонеґел і пішов крізь натовп. Там його зупинили Фред із Джорджем.
- Що це вони роблять? Як сміють дратувати високопопосадового працівника міністерства? - зашипів Персі, з підозрою спостерігаючи за Фредом і Джорджем. - Ніякої поваги...
Та Лудо Беґмен позбувся близнюків дуже швидко. Помітивши Гаррі, він помахав йому рукою й підійшов до їхнього столу.
- Містере Беґмен, сподіваюся, мої брати не дуже вас потурбували? - відразу ж запитав Персі.
- Що? О ні-ні, анітрохи! - сказав Беґмен. - Це вони мені розповіли про фальшиві чарівні палички. Цікавилися, чи можу я їм щось порадити щодо збуту. Я пообіцяв, що допоможу їм зав'язати контакти з крамницею жартів «Зонко»...
Персі від цих слів не зрадів. Гаррі не сумнівався, що він одразу, як потрапить додому, розповість усе місіс Візлі. Очевидно, плани у Фреда й Джорджа останнім часом стали ще грандіозніші, якщо вони сподівалися продавати свої винаходи.
Беґмен відкрив рота з наміром щось у Гаррі запитати, але Персі його перебив:
- Містере Беґмен, як, на вашу думку, проходить турнір? Наш відділ майже задоволений... Порушення з Келихом Вогню... - він поглянув на Гаррі, - то, звісно, була невеличка невдача, але відтоді все, здається, йде гладенько. Чи як ви гадаєте?
- О так, - бадьоро сказав Беґмен, - це все надзвичайно весело. Як там старий Барті? Це просто сором, що він не зміг прибути.
- Я впевнений, що містер Кравч от-от буде на ногах, - бундючно сказав Персі, - але тим часом я не маю наміру байдикувати. Авжеж, у наші обов'язки входить не лише відвідувати бали, - він безтурботно реготнув, -
