Сто років тому вперед - Кір Буличів
Коля розгледівся довкола і побачив знайомий будинок. Він стояв на високому схилі пагорба, його колони біліли за деревами. Сто років тому будинок знаходився на Гоголівському бульварі, в ньому була Спілка художників і навіть висіла пам’ятна дошка, що тут жив Тургенєв.
— Здрастуй, давній знайомий, — привітався Коля. — Приємно зустрітися із знайомим будинком.
— Здрастуйте, — відповів хтось поряд. — Хіба ми з вами раніше зустрічалися?
Коля оглянувся, але нікого поряд не було.
— Я з вами й зараз іще не зустрівся, — сказав Коля. — Ви де?
— Якщо ви зробите ще крок, то неодмінно на мене наступите. І це буде сумно.
Коля подивився під ноги й побачив світло-зелене кошеня з одним бузковим оком посеред лоба.
— Ні, — промовив Коля, пригледівшись до дивної тварини. — Ми з вами ще не зустрічалися. У нас такі не водяться.
— Тоді дозвольте відрекомендуватися: я відомий космічний археолог, фахівець із вимерлих мов професор Рррр.
— Коля.
— Дуже приємно. Чому ж ви лишилися в місті цього недільного дня? Всі мої друзі роз’їхалися хто куди.
— Ми до маскараду готуємося. Із життя двадцятого століття, — сказав Коля. — А ви з іншої планети?
— Авжеж. Я тут на семінарі із структуральної лінгвістики. Ви не цікавитеся структуральною лінгвістикою? Це вельми захопливо. В нас у семінарі двоє семикласників і один третьокласник. Не рахуючи професорів та академіків.
— Ні, — признався Коля, — лінгвістикою я не цікавлюсь. Я цікавлюся футболом.
— І я теж, — зрадів Рррр. — І навіть іду на футбол. Який збіг!
— А хто грає? — спитав Коля.
— І ви не знаєте! — Від здивування Рррр розвів зеленими пухнастими рученятами. — Це ж матч віку! Збірна Марса зі збірною зовнішніх баз. На кубок Системи.
— А коли початок?
— Через півгодини. Ми встигнемо. У вас є квиток?
— Нема у мене квитка, — відповів Коля.
І засмутився. На матчі теж варто було побувати. Хоч на космодромі потрібніше.
— Постривайте трохи, мій юний друже, — сказав археолог Рррр. — Зараз підійде доцент Спусі-ва-пус-ва-пас-ва-пос. Можливо, в нього є зайвий квиток.
— Добре, — згодився Коля. — Зачекаємо доцента. А скажіть мені, будь ласка, як проїхати на космодром?
— Не може бути, щоб ви не знали! — вигукнув Рррр. — Ви жартуєте!
— Аж ніяк! — відповів Коля. — Я забув.
— То сідайте в третій автобус, — сказав Рррр. — Вийдете на проспекті Миру. А звідти фліпнете до космодрому.
— Спасибі, — подякував Коля. — А де третій зупиняється?
Рррр засміявся тонким голоском і не міг зупинитися. Мабуть, Колині слова здалися йому дуже смішним жартом. Він збирався сміятись до безконечності, але тут порад пролунав суворий бас:
— Що смішного? Юнак грає свою маскарадну роль.
— Ох, — сказав археолог Рррр. — Дозвольте відрекомендувати: мій друг доцент Спусі-ва-пус-ва-пас-ва-пос. А це мій новий друг Коля.
— Дуже приємно, — мовив двометровий акваріум на трьох ногах. Усередині акваріума сидів невеликий синій кінь. Перед його мордою висів у воді мікрофон, а назовні акваріума висовувався невеликий рупор. — І не дивіться на мене квадратними очима, юначе. Я ж не винуватий у тому, що на Землі така негодяща атмосфера й доводиться ходити у скафандрі.
— Звичайно, я не дивуюся, — сказав Коля. — Адже ви теж із іншої планети?
— З іншої галактики, — пробасив синій кінь.
— Послухай, доценте, — спитав Рррр, — у тебе немає часом зайвого квиточка для нашого друга Колі?
— У мене було чотири квитки, бо я не вміщаюся на одному місці. Але одного квитка я віддав моєму колезі докторові Команьяну з планети Кроманьян. А ось і він іде.
Коля трохи з острахом подивився в той бік, бо чекав уже кого завгодно. Але доктор Команьян із Кроманьяна виявився звичайною садовою лійкою з ногами й руками.
— То що ж нам робити з Колею? — нервував археолог Рррр.
— Він може сісти на мене зверху, — запропонував доцент Спусі-і-так-далі, — і спустити ніжки в акваріум-скафандр.
— Ні, — заперечив Команьян із Кроманьяна, схожий на садову лійку. — Глядачі позаду сердитимуться. Вони й без того будуть на тебе сердитися за те, що ти затуляєш їм видовище.
— Нехай дивляться крізь мене. Я частково прозорий, — сказав синій кінь.
— Не хвилюйтеся, — заспокоїв учених-лінгвістів Коля. — В мене інші справи. Я на космодром з’їжджу.
— Ні, — мовив археолог Рррр, — я цього не допущу. Я віддам тобі свого квитка. Моя подруга Аліса зробила б те саме.
— Нічого не вийде, — втрутився Команьян із Кроманьяна. — Ти забув, що в тебе не повний квиток, а четвертинка. Ти сам сидітимеш у мене на колінах.
І щоб ні в кого не було сумнівів, що він має коліна, доктор Команьян із Кроманьяна клацнув кістяним пальцем по кістяному гострому коліну.
«Бідолашний Рррр, — подумав Коля. — Ці коліна продірявлять його наскрізь».