Незнайко в Сонячному місті - Микола Миколайович Носов

— Коли б я знав, що так вийде, то ніколи не став би тебе знайомити з ними, — сказав він Клепці.

Одного разу він задумав приїхати по Незнайка та його друзів трохи раніше й вивезти їх з дому до того, як приїде Клепка. Наступного ранку, він і справді прокинувся ледь світало й одразу помчав до готелю. Який же він був здивований, побачивши, що мандрівники вже поїхали.

— Знову цей Клепка мене випередив! — розгнівався Кубик. — Ну попався б він мені! Просто не знаю, що з ним зроблю…

Сердито насупивши брови, Кубик вийшов на вулицю і зустрівся з Клепкою, який щойно приїхав на своєму стрибаючому автомобілі.

— Ти куди це розігнався? — стурбовано запитав його Кубик.

— Як — куди? — здивувався Клепка. — До Незнайка й Кнопочки.

— Та їх уже хтось повіз!

— Хто повіз? — Клепка аж підскочив від такої несподіванки.

— Звідки я можу знати! — розвів Кубик руками.

— А! — закричав Клепка й ляснув себе долонею по лобі. — Знаю! Це Карасик! От не зійти мені з цього місця, що Карась їх кудись потяг!

Це й справді було так. Карасик давно умовляв наших мандрівників зробити з ним поїздку в Сонячний парк, запевняючи, що це значно цікавіше, ніж їздити по різних фабриках та заводах. Однак Клепка навіть слухати нічого не хотів про парк і всіляко перешкоджав здійсненню цього задуму. Закінчилося тим, що Карасик вдався до хитрощів і, заїхавши по мандрівників раніше як звичайно, повіз їх у Сонячний парк.

Цей парк був на східній околиці Сонячного міста й займав досить велику площу. Він складався з кількох частин чи, як їх інакше називали, містечок: Спортивного містечка, де проводилися різні спортивні ігри та змагання; Водяного містечка з плавальними басейнами, вишками для стрибання у воду й пристанями для човнів; Театрального містечка, в якому були різні театри, кіно, а також цирк; Шахового містечка, де можна було грати в шахи й шашки, й, нарешті, Веселого містечка — з різними розважальними атракціонами.

Кожне з цих містечок було влаштовано на свій власний лад. Найцікавіше було обладнане Шахове містечко. Вся його площа була розбита на великі квадратні клітинки і являла собою ніби величезну шахівницю. Всі будинки, кіоски й павільйони були збудовані тут у вигляді шахових фігур: тур, ферзів, слонів, коней тощо. Усі загорожі навкруги були зроблені у вигляді пішаків, а біля кожного входу стояли по два білих або чорних коні.

Серед квітів, що також росли тут у шаховому порядку, стояли столики, за якими охочі могли грати в шахи або шашки. Тут було багато шахістів та шахісток. Шахісти були звичайно зодягнуті в картаті костюми, а шахістки — в платтячка, прикрашені різнобарвними шаховими фігурками. Вони читали лекції про шахову гру, розповідали різні цікаві випадки з життя знаменитих шахістів, брали участь у шахових турнірах, на які збиралося дивитись дуже багато коротульок; нарешті, проводили сеанси одночасної гри з аматорами, тобто з простими малюками й малючками, котрі любили грати в шахи.

Сеанси одночасної гри полягали в тому, що один шахіст грав одразу з кількома гравцями на кількох шахівницях. Були такі фахівці, які грали одразу на десятьох, а то й п'ятнадцятьох дошках, а найкращий шахіст, чемпіон Сонячного міста Фігура, міг одразу грати на двадцятьох дошках, до того ж навіть не дивлячись на дошки. Йому тільки казали, який зроблено хід, він записував у книжечку й казав, який зробити хід у відповідь. На такі сеанси одночасної гри теж приходило дивитись багато коротульок.

Проте найцікавішими в Шаховому містечку були шахові автомати. Шаховий автомат — це машина, зроблена у вигляді звичайного коротульки з руками, ногами й навіть з головою. Всередині автомата був запам'ятовуючий обчислювальний електронний пристрій, з'єднаний електричними проводами з клітинками на шахівниці. Граючи із звичайними коротульками, автомат відшукує за допомогою електронного пристрою найправильніші відповідні ходи, що ведуть до виграшу, й пересуває фігури на шахівниці. В цьому нема нічого дивовижного, оскільки шахова гра має свою теорію, і завжди можна розраховувати наперед, не треба пересувати фігури, щоб виграти партію.

Конструюють шахові автомати найкращі шахісти, а тому обіграти таку шахову машину може тільки який-небудь шаховий чемпіон, та й то не завжди. Траплялись випадки, коли сам конструктор програвав сконструйованому ним автомату. Пояснюється це тим, що конструктор може втомитися, захворіти чи зробити ненароком не той хід, що треба, а автомат ніколи не втомлюється і завжди діє швидко й безвідмовно, якщо, звичайно, не зіпсується.

В одному павільйоні Шахового містечка було встановлено великий шаховий автомат, що міг одночасно грати на тридцяти двох дошках. Автомат стояв у центрі кільцеподібного стола, на якому було тридцять дві шахівниці. За цими дошками сиділи охочі зіграти з автоматом. Зробивши хід на одній дошці, автомат трошечки повертався, робив хід на другій дошці, знову повертався і таким чином крутився весь час, роблячи хід за ходом. Це відбувалося так швидко, що деякі гравці не встигали навіть зробити свій хід. У таких випадках автомат зупинявся і чекав відповідного ходу.

Потрапивши до Шахового містечка, наші мандрівники довго спостерігали за грою цього великого шахового автомата. Нарешті Кнопочці набридло дивитись, але Незнайко тільки розохотився. Побачивши, що один гравець програв партію і виліз з-за столу, Незнайко сів на його місце й сказав, що теж хоче зіграти. Кнопочка запротестувала й сказала, що терпіти не може дивитись, як грають у шахи. Пістрявенький сказав, що він теж не може терпіти цього, але Незнайко вперся і не хотів іти. Тоді Карасик сказав, що вони з Кнопочкою і Пістрявеньким підуть погуляти у Веселе містечко, а Незнайко може пограти в шахи, а потім хай теж приходить до них. На цьому вони й домовилися.

Розділ двадцять четвертий

Як Незнайко захворів на шахову гарячку

Кнопочка й Пістрявенький пішли з Карасиком у Веселе містечко, а Незнайко почав грати з автоматом у шахи. Не встиг він зробити й десяти ходів, як дістав шах і мат. Він вирішив зіграти ще партію і програв її, зробивши всього лише п'ять чи шість ходів. Слідуючий мат він одержав за три ходи. Автомат ніби помітив, якої помилки припускався Незнайко в грі, й знайшов спосіб обігрувати його в найкоротший час.

Один гравець, котрий сидів за столом поруч із Незнайком, сказав, що йому рано ще грати з такою складною машиною, а краще пограти спочатку з якимсь маленьким