Невермур. Випробування Морріґан Кроу - Джессіка Таунсенд
Соціальна працівниця поспіхом вийшла з кабінету, не озираючись. Корвус натиснув дзвоник на столі й викликав помічників.
Морріґан устала зі стільця. Вона хотіла накричати на батька, проте її голос виявився тремтячим і боязким.
— Чи можу я?..
— Роби що хочеш, — блиснув очима Корвус, перебираючи папери на своєму столі, — тільки не набридай мені.
Дорога місіс Малуф!
Мені дуже шкода, що ви досі не навчилися пристойно кататися на ковзанах.
Мені шкода, що ви вирішили покататися на ковза нах, незважаючи на те що вам мільйон років і ваші кістки настільки крихкі, що тріщать від найменшого вітерця.
Мені шкода, що я зламала ваше стегно. Я не хотіла. Сподіваюсь, ви швидко одужаєте. Будь ласка, прийміть мої вибачення і швидше одужуйте.
Щиро
Морріґан Кроу
Умостившись на підлозі в другій вітальні, Морріґан охайно переписала речення на чистий аркуш, поклала його в конверт, але не заклеїла повністю. І тому, що Корвус захоче перевірити листа перед тим, як надіслати його, і тому, що її слина може призвести до раптової смерті чи банкрутства.
Раптом дівчинка почула цокіт квапливих кроків і заціпеніла. Вона глянула на стінний годинник. Можливо, це Бабуся повертається з ранкового чаювання з друзями. Або мачуха Айві шукає, кого б звинуватити в подряпині на столовому сріблі або дірці в портьєрі. Друга вітальня зазвичай була хорошим сховком — найтемніша кімната в домі, без жодного сонячного промінця. Вона не подобалася нікому, крім Морріґан.
Кроки стихли, і дівчинка видихнула. Дотягнувшись до радіоприймача, дівчинка прокрутила бігунець, доки шурхіт електростатичних хвиль змінила станція з новинами.
«Щорічний зимовий відлов драконів цього тижня продовжується в північно-західному куточку Великого Вовчезему, у планах Служби знищення небезпечних диких тварин — понад сорок шкідливих рептилій. СЗНДТ дедалі частіше отримує повідомлення про драконячі сутички поблизу спа-курорту на Нижніх Водоспадах, популярного місця відпочинку серед…» Глибокий гугнявий голос диктора монотонно гудів на задньому плані, а Морріґан починала нового листа.
Любий Піпе!
Мені шкода, що ти подумав, наче ПРЕЗИРСТВО пишеться з префіксом ПРИ.
Мені шкода, що ти такий ідіот.
Мені було дуже сумно почути, що ти програв нещодавні змагання з орфографії, тому що ти ідіот. Будь ласка, пробач мені все погане, що я могла тобі заподіяти. Обіцяю, що більше ніколи не побажаю тобі успіхів, невдячний малий.
Щиро
Морріґан Кроу
Тепер люди в новинах розповідали, як вони втратили свої будинки через повені в Квітучому Краю, оплакували своїх свійських тварин і близьких, яких змило вуличними потоками на їхніх очах. Морріґан відчула напад смутку — вона дуже сподівалась, що Корвус мав рацію й ця погода не через неї.
Шановне Мармеладне товариство Джекалфакса!
Мені дуже шкода, але чи не думаєте ви, що в житті трапляються гірші речі, ніж зіпсований мармелад?
— Далі в новинах: чи може Вечоріння бути ближчим, ніж нам здається? — продовжив диктор.
Морріґан випросталася.
Знову слово на В.
— Тим часом як більшість експертів сходяться на думці, що до кінця Ери залишається рік, невелика група незалежних хронологів припускає, що це може статися набагато раніше. Невже наші вчені помиляються, чи це порожні балачки маргіналів від науки?
По спині Морріґан пробіг холодок, але вона намагалась не звертати уваги. «Порожні балачки», — вирішила вона.
— Але спершу: чутки про неминучі скорочення дивії викликають дедалі більші заворушення в столиці, — продовжував гугнявити диктор. — Представник корпорації «Сквол» цього ранку публічно висловився на прес-конференції.
— У корпорації «Сквол» немає жодної кризи, — сказав м’який чоловічий голос крізь фоновий шум та базікання журналістів. — Я рішуче наголошую, що чутки про дефіцит енергії в Республіці не відповідають дійсності.
— Зізнайся! Скажи відверто! — крикнув хтось іззаду.
Чоловік трохи підвищив голос:
— У Республіці досить дивії, як і будь-коли. І ми продовжуємо пожинати дари цього щедрого природного ресурсу.
— Містере Джонс, — звернувся до нього журналіст. — Як ви відповісте на повідомлення стосовно масових перебоїв з енергією та несправності техніки видобутку дивії в округах Світлопівдень і Східноспів?
— Чи Езра Сквол у курсі проблеми? Чи вийде він на люди, щоб публічно визнати її?
Містер Джонс прокашлявся.
— Знову ж таки, це лише безглузді чутки й залякування. Наші ультрасучасні системи контролю не показують жодного дефіциту дивії, і перебоїв у функціонуванні дивійних пристроїв немає. Державна мережа залізниць, дивоносна система охорони здоров’я, а також енергосистема функціонують ідеально. Що ж до містера Сквола, то він прекрасно розуміє, що корпорація «Сквол» несе величезну відповідальність, оскільки єдиним джерелом енергії для нашої країни
