Мандрівний замок Хаула - Діана Вінн Джонс

— Не подобається мені шпигувати за Хаулом, — оголосив він, розтираючи в ступці вже третій набір інгредієнтів. — Може, він і непостійний з жінками, тільки-от до мене він був надзвичайно добрим. Він підібрав мене, коли я був нікому не потрібним сиротою і сидів у нього на порозі в Портхавені.

— А як же воно так вийшло? — запитала Софі, вирізаючи черговий блакитний трикутничок.

— Мама померла, а батько потонув під час шторму, — відповів Майкл. — А коли таке стається, ти нікому не потрібен. З будинку мене виселили, бо мені не було чим платити за помешкання, я намагався жити подачками, але мене проганяли від дверей і з рибальських човнів, аж поки єдиним місцем, куди я міг податися, не стало, власне, оте єдине місце, якого всі боялися. Хаул тоді ще тільки починав помаленьку працювати під іменем чаклуна Дженкіна. Однак усі говорили, що в його будинку живуть дияволи, тому я зо дві ночі проспав на порозі, аж якось уранці Хаул відчинив двері, щоби піти по хліб, і я упав через поріг усередину, в будинок. Тож Хаул сказав, що я можу почекати всередині, поки він роздобуде якоїсь їжі. Я ввійшов, а тут був Кальцифер, і я почав з ним розмовляти, тому що ніколи раніше не бачив демона.

— А про що ви розмовляли? — запитала Софі: їй стало цікаво, чи не просив Кальцифер і Майкла розірвати його угоду.

— Він розповів мені про свої прикрощі й накапав на мене сльозами. А що, хіба ні? — просичав Кальцифер. — Йому, здається, й на думку спало, що в мене теж можуть бути прикрощі!

— Я й досі думаю, що жодних прикрощів у тебе нема. Ти просто багато бурчиш, — відрізав Майкл. — Але того ранку ти був зі мною дуже люб’язний, і я думаю, що це справило на Хаула враження. Але ж ви його знаєте, Софі. Він не сказав мені, що я можу залишитися. Тільки й того, що не вигнав. От я і став всіляко намагатися приносити йому користь — ну, наприклад, стежив за витратами, щоби він не все розтринькував, щойно одержавши, ну, і таке інше.

Вміст ступки вимовив «уф» і тихенько вибухнув. Майкл, тяжко зітхаючи, стер сажу з черепа і спробував нові складники. Софі почала розкладати на підлозі навколо ніг блакитні трикутнички, які збиралася зшивати.

— На початках я робив купу дурних помилок, — вів далі Майкл. — А Хаул був дуже терплячим до мене. Думаю, зараз я вже це переріс. І по-моєму, з грошима я йому справді допомагаю. Хаул купує дорогущий одяг. Він говорить, що ніхто не стане наймати чарівника, який виглядає так, ніби він не може заробляти своїм ремеслом.

— Та насправді йому просто подобаються ганчірки, — сказав Кальцифер. Його жовтогарячі очі стежили за роботою Софі доволі-таки багатозначно.

— Цей костюм був зіпсований, — виправдалася Софі.

— Не тільки ганчірки, — заперечив Майкл. — Пам’ятаєш, торік узимку, — тоді ми дожилися до того, що в тебе лишилося одне-єдине останнє поліно? То він пішов і купив оцей череп і ту свою дурну гітару! Я тоді був страшно злий на нього. А він сказав: вони красиві!

— А де ви взяли дрова? — поцікавилася Софі.

— Хаул вичарував їх від одного свого боржника, — відповів Майкл. — Тобто він так сказав — сподіваюся, не брехав. А їли ми морську капусту. Хаул каже, вона корисна.

— Смачнюща, — промуркотів Кальцифер. — Суха і хрустка.

— Ненавиджу, — зітхнув Майкл, дивлячись у ступку невидющим поглядом. — Нічого не розумію: мають бути сім інгредієнтів. А може, сім процесів? Так чи інакше, спробуймо пентаграму. — Він поставив ступку на підлогу і намалював крейдою навколо неї щось на кшталт п’ятипроменевої зірки.

Порошок вибухнув з такою силою, що трикутнички Софі полетіли у вогнище.

Майкл лайнувся і поспішно стер з підлоги крейдові позначки.

— Софі, — сказав він. — Я застряг на цьому заклинанні. Чи ви не могли би мені допомогти?

«Достоту школяр, який іде до своєї бабусі з занадто важким домашнім завданням», — подумала Софі, збираючи трикутнички і терпляче розкладаючи їх на підлозі заново.

— Глянути можна, — обережно відповіла вона. — Але ти ж розумієш, що я нічогісінько не тямлю в магії.

Майкл поспішно тицьнув їй у руки дивний блискучий папірець.

Вигляд у нього був незвичайний навіть як для чарів. Він був задрукований великими літерами, але всі літери були сіруваті й трохи ніби розмиті, до того ж по краях папірця теж були сірі розводи, немов грозові хмари на далекому обрії.

— Скажіть, що ви про це думаєте? — поцікавився Майкл.

Софі прочитала:

Йди і зірку, що падає з неба, впіймай,

Мандрагоровий корінь з дитям відшукай,

І скажи мені, де всі минулі роки,

І хто дідьку копито розтрощив-таки.

І навчи, як почути русалок пісні,

Як втекти від укусів облуди й брехні.

Відшукай вітер в полі, Який мчить добру волю.

З’ясуйте, про що тут говориться.

Другу строфу напишіть самі.

Софі була вкрай здивована. Їй і раніше доводилося потикати носа у заклинання, але нічого схожого на це вона ще ніколи не бачила. Вона перечитала заклинання, причому їй нітрохи не допомагали гарячкові пояснення Майкла.

— Пам’ятаєте, Хаул мені говорив, що складні заклинання завжди містять у собі загадку? Ну, я спочатку і вирішив, що тут кожен рядок — загадка. Замість зірки з неба я взяв сажу з іскорками, а замість пісень русалок — мушлю. А оскільки я подумав, що і сам можу вважатися дитям, то сам зняв корінь мандрагори, а перелік минулих років виписав з календарів, хоча тут я не впевнений — можливо, тут і помилився. І можливо, що там йдеться про листок щавлю: його прикладають до місць укусів… А я про це якось взагалі не подумав… Так чи інакше, а ніщо не спрацювало!

— І не дивно, — скривилася Софі. — Як на мене, це скидається на перелік неможливих речей.

Але Майкл із цим не погодився.

— Якщо все це неможливо зробити, — резонно заперечив він, — то й виконати це заклинання ніхто би не зміг.

— До того ж, — додав він, — мені страшенно соромно, що я шпигував за Хаулом, тому я хочу загладити свою провину тим, що добре виконаю це заклинання.

— Гаразд, — кивнула Софі. — Тоді давай почнемо із «З’ясуйте, про що тут говориться». Якщо вирішування теж є частиною заклинання, то ця фраза має привести все в дію.

Але і з цим Майкл також не погодився.

— Ні, — сказав він. — Це таке заклинання, яке розкривається в міру того, як ти його виконуєш. Це випливає з останнього рядка. Якщо дописати другу половину, в якій буде сказано, що все це значить, заклинання виконається. Такі заклинання переважно дуже складні. Спочатку треба визначитися з першою частиною.

Софі знову згребла блакитні трикутнички в купку.

— Тоді давай запитаємо