Пригодам — ура! - Анатолій Григорович Костецький

Человек сказал Днепру:

— Я стеной тебя запру!

… Где вчера качались лодки –

Заработали лебедки.

Где шумел речной тростник –

Разьезжает паровик.

Где вчера плескались рьібьі –

Динамит взрьшает гльїбьі…

С. МАРШАК, «Война с Днепром» 1 Людина — Природи володар одвічний звернулася якось до тихої річки, до чистої, наче сльозина, води: — Течеш ти, старенька, кудись не туди. Вихляєш лісами, вихляєш лугами… У мене, в Людини, тектимеш ти прямо! Доволі Поволі як хочеш вихляти! Почну-но я зараз тебе випрямляти!.. 2 Сказано — зроблено: слово Людини бути у всьому несхитним повинно! Людина, Бульдозер та ще екскаватор Взялися стареньку ріку випрямляти. 3 Що? Якісь старі човни?! Непотрібні Нам вони! Що? Якийсь там очерет?! А бульдозер нащо? Геть! А рвонем гранітну глибу — тільки булькне в річці риба!.. 4 І от тече пряма ріка… Та вже якась і не така: аж надто рівні береги не забігають на луги, не ронять листячко ліси у води дивної краси… 5 Луги — висихають! Ліси — засихають! Веселі птахи від ріки утікають!.. 6 А питали у човнів, хто такого з них хотів?! А питали в тих же глиб: Може глибам жалко риб? Ні для кого ж