Сад і хлопчик (Життєдайний меч) - Народні

— Послухайте! — звернувся Ангел до мешканців саду. — Не треба більше голосити, сумувати, плакати та боятися! Ви не самі у цьому світі, не беззахисні й не покинуті! Є Бог, який покликав вас до життя. Він Творець всього видимого і невидимого, Його сила безмежна, а любов без краю. Він піклується про вас і оберігає від усього злого! Тож прославмо Його – і нехай станеться диво!

І поки говорив Ангел, заспівали пташки – кожна пташка по-своєму, але це була одна пісня радості й любові. Дерева підняли свої віти вгору, ніби руки, зашуміли, загомоніли, величаючи Бога. Кущики засміялись до неба смарагдовими листочками та росинками-намистинками. Квіти довірливо розкрили оченята і прославили Творця барвистим цвітом і ніжними пахощами.

А хлопчик? Він знову став просто маленьким садівником, але в його серці залишився жити могутній воїн, Божий Лицар, готовий завжди прийти на допомогу.

Хлопчина дивився навкруги й захоплено плескав у долоньки – у його саду знову буяла весна, а відчаю та зневірі тут місця більше не було. Сьогодні малий пізнав силу Божої любові. А ще здійснилася його мрія – він побачив, що справжні лицарі живуть не лише в казках, вони потрібні й нині.

І прилинув із Раю небесний Лагідний Вітер. Він закружляв у чарівному танці зі сніжно-білими пелюстками, які нещадно обтрусив уночі лихий Чорний Вітер – і весняний сад огорнула Божа Слава. І він став ще прекрасніший, ніж був раніше.