Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
Тут уже не було старого Ройового пацюка Скеберса, але натомість з'явилася крихітна сіра сова, та, що принесла Гаррі на Прівіт-драйв Ронового листа. Вона підстрибувала в маленькій клітці, здіймаючи шалений галас.
- Та вгамуйся ти, Леве, - мовив Рон, протискаючись між двома з чотирьох ліжок, що їх ледве втиснули в цю кімнатку. - 3 нами будуть Фред і Джордж, бо в їхній кімнаті поселилися Білл і Чарлі, - пояснив він Гаррі. - Персі ні з ким не хоче ділитися кімнатою, бо він мусить працювати.
- О, до речі, а чому ти називаєш сову Левом? - поцікавився Гаррі.
- Бо Рон дурний, - втрутилася Джіні. - Насправді сову звати Левконія.
- Ніби ця кличка не дурна, - саркастично мовив Рон. - Це Джіні так її назвала, - пояснив він. - Вважає, що їй дуже пасує. Я намагався змінити, але було вже пізно, сова ні на що інше не реагує. То я скоротив, і тепер вона - Лев. Мушу її тримати тут, щоб не дратувати Еролу й Гермесу. Хоча вона й мене самого дратує.
Левконія радісно пурхала в клітці, пронизливо ухкаючи. Гаррі дуже добре знав Рона і тому його слів серйозно не сприймав. Раніше Рон увесь час бурчав на свого пацючка Скеберса, але страшенно засмутився, коли подумав, що його з'їв Герміонин кіт Криволапик.
- А де Криволапик? - спитав Гаррі Герміону.
- Мабуть, десь у саду, - відповіла вона. - Він страшенно любить ганятися за гномами, він ще їх ніколи не бачив.
- То Персі захоплений роботою? - поцікавився Гаррі, сівши на ліжко й дивлячись, як на плакатах на стелі шугали «Гармати з Чадлі».
- Захоплений? - похмуро перепитав Рон. - Та він би й додому не приїхав, якби не тато. Він якийсь хворий. Тільки не згадуй при ньому його шефа. «На думку містера Кравча... як я казав містерові Кравчу... Містер Кравч вважає... Містер Кравч розповів мені...» Скоро, мабуть, оголосять про їхні заручини.
- Гаррі, а як ти провів літо? - поцікавилася Герміона. - Отримав наші посилки?
- Так, дуже вам дякую, - відповів Гаррі. - Ці тістечка врятували мені життя.
- А чи ти чув щось про?.. - почав було Рон, але зустрівся поглядом з Герміоною й замовк. Гаррі знав, що Ронові кортіло довідатися про Сіріуса. Рон з Герміоною допомагали організувати Сіріусову втечу, тож тепер не менше за Гаррі турбувалися його долею. Проте не варто було говорити про нього в присутності Джіні. Адже, крім них і професора Дамблдора, ніхто не знав, як саме врятувався Сіріус, і ніхто не вірив у його невинність.
- Здається, вони вже не сваряться, - втрутилася Герміона, щоб виправити двозначну ситуацію, бо Джіні вже почала здивовано зиркати то на Рона, то на Гаррі. - Може, допоможемо твоїй мамі готувати вечерю?
- О, звичайно, - погодився Рон. Уся четвірка вийшла з Ронової кімнати і спустилася до кухні, де застала самотню й дуже роздратовану місіс Візлі.
- Будемо їсти в саду, - оголосила вона. - Тут не вистачить місця для одинадцяти осіб. Дівчата, допоможете мені з тарілками? Білл і Чарлі розставляють там столи. А ви візьміть ножі й виделки, - звеліла вона Ронові та Гаррі, а тоді різко спрямувала чарівну паличку на купу картоплі, що лежала в раковині, і та вистрибнула зі свого лушпиння так швидко, що аж зрикошетила від стін та стелі.
- Ой, та що це робиться! - забідкалася вона й націлилася паличкою на совочок для сміття. Той підстрибнув і почав човгати по підлозі, збираючи картоплю. - Ох ця парочка!.. - гнівно кинула вона, виймаючи з буфета банячки й сковорідки, і Гаррі не сумнівався, що місіс Візлі мала на увазі Фреда з Джорджем. - Не знаю, що з них вийде! Їй-бо, не знаю. Нічого їм не треба, нічого не хочуть, хіба що встругнути якнайбільше дурниць...
Вона жбурнула на кухонний стіл великий мідний баняк і круговими рухами почала водити в ньому чарівною паличкою. З кінчика палички полився вершковий соус.
- І не скажеш, що вони дурні, - продовжувала вона роздратовано, ставлячи баняк на плиту й розпалюючи сухим кінцем чарівної палички вогонь, - але вони ніяк не виявляють своїх позитивних рис. Якщо найближчим часом не візьмуться за розум, то буде їм лихо. Я отримала з Гоґвортсу сов зі скаргами на них більше, ніж на всіх інших моїх дітей. Якщо вони й далі так поводитимуться, то їх викличуть у відділ боротьби з нелегальним використанням чарів.
Місіс Візлі штрикнула чарівною паличкою шухляду з ножами, й та відразу відчинилася. Гаррі з Роном ледве встигли ухилитися від ножів, що вилетівши із шухляди, перелетіли кухню й почали різати картоплю, яку щойно жбурнув у раковину совочок для сміття.
- Не знаю, де ми помилилися в їхньому вихованні, - скаржилася місіс Візлі, відкладаючи вбік чарівну паличку й витягаючи нові банячки. - Це вже роками триває, - як не те, то те! А вони й слухати не хочуть... ОЙ, ЗНОВУ!!!
Вона взяла зі столу чарівну паличку, яка голосно пискнула й перетворилася на велетенську гумову мишу.
- Знову їхня фальшива чарівна паличка! - закричала вона. - Скільки я їм казала, щоб не розкидали їх по всій хаті!
Місіс Візлі схопила справжню чарівну паличку, обернулася й побачила, що банячок на плиті димить.
- Ходімо, - квапливо сказав Рон до Гаррі, хапаючи з відчиненої шухляди жменю ножів, - допоможемо Біллові й Чарлі.
Вони покинули місіс Візлі саму й вискочили надвір чорним ходом.
Ступили якихось кілька кроків, як із саду, задерши пухнастого хвоста, вилетів рудий Криволапик, що гнався за чимось схожим на картоплину з лапками. Гаррі відразу побачив, що то гном. Гном був заввишки сантиметрів двадцять, він швиденько перебирав своїми мозолястими ніжками, чкуряючи через двір, а тоді сторч головою застрибнув у високий чобіт, що лежав біля дверей. Гаррі чув, як реготав гном, коли Криволапик запхнув у чобіт лапу, намагаючись до нього дотягтися. Тут із-за будинку долинув якийсь гуркіт. Вони збагнули, що сталося, коли зайшли в сад і побачили, що Білл і Чарлі повитягали свої чарівні палички й примусили два старі пошарпані столи злетіти високо над газоном. Столи почали в повітрі зіштовхуватись і намагалися один одного збити. Фред із Джорджем підбадьорювали їх вигуками, Джіні реготала, а Герміона стояла біля живоплоту й
