Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
- Я побалакаю і з нею, - насуплено сказав Геґрід, важко ступаючи східцями. - Що менше ви будете водитися з тими чужоземцями, то будете щасливіші. Їм си не можна вірити.
- А ви з мадам Максім непогано ладнали, - роздратовано кинув Гаррі.
- Не говори мені про ню! - Геґрід несподівано розлютився. - Я зрозумів, чого вона хтіла! Хтіла си піддобрити до мене, аби я їй повів, що буде в третім завданні. Ха! Не можна нікому з них вірити!
Геґрід так розлютився, що Гаррі був радий з ним попрощатися. Він проліз до вітальні крізь отвір за портретом Гладкої Пані і поспішив у куток, де сиділи Рон з Герміоною, щоб розповісти їм про все, що сталося.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ -
Сон
- Виходить так, - сказала Герміона, потираючи чоло, - або містер Кравч напав на Віктора, або хтось інший напав на обох, коли Віктор відвернувся.
- Це Кравч, - одразу заявив Рон. - Тому його й не було, коли прийшли Гаррі з Дамблдором. Він утік.
- Я так не думаю, - похитав головою Гаррі. - Він був дуже слабкий. Сумніваюся, що йому вдалося б роз'явитися в такому стані.
- На території Гоґвортсу ніхто не може роз'являтися. Хіба я не казала вам про це мільйон разів? - розсердилася Герміона.
- Добре... А якщо отака версія, - захоплено мовив Рон, - Крум напав на Кравча - та стривайте ж ви, - а тоді оглушив сам себе!
- А містер Кравч випарувався, так? - холодно спитала Герміона.
- Ай справді...
Світало. Гаррі, Рон та Герміона ще вдосвіта вийшли зі спалень і поквапилися до соварні, щоб відіслати Сіріусові записку. Тепер вони оглядали вкриті туманом околиці. Їхні очі трохи попідпухали, а обличчя були бліді, адже вони до пізньої ночі розмовляли про містера Кравча.
- Гаррі, ану повтори ще раз, - попросила Герміона. - Що, власне, казав містер Кравч?
- Я вже розповідав, що в його словах не було глузду, - сказав Гаррі. - Він наполягав, що хоче попередити Дамблдора. Згадував Берту Джоркінз, і з його слів випливало, ніби вона мертва. Постійно повторював, що це через нього... згадував свого сина.
- Таки через нього, - запально сказала Герміона.
- Він збожеволів, - вів далі Гаррі. - Здавалося, він думає, що його дружина й син і досі живі. А ще він увесь час давав вказівки Персі.
- А... нагадай, що він казав про Відомо-Кого? - невпевнено спитав Рон.
- Я ж розповідав, - сумовито повторив Гаррі. - Сказав, що він стає сильніший.
Зависла пауза.
Тоді Рон промовив удавано впевненим голосом:
- Але ж він збожеволів, тому половина його слів - бридня...
- Кравч був цілком притомний, коли говорив про Волдеморта, - сказав Гаррі, не зважаючи, що Рон аж здригнувся. - Кравчеві важко було зв'язати докупи два слова, але здавалося, він розумів, де перебуває й чого хоче. Постійно повторював, що мусить зустрітися з Дамблдором.
Гаррі відвернувся від вікна і глянув на балки. Більше половини совиних сідал були порожні. Коли-не-коли та чи інша птаха поверталася з нічного полювання, несучи в дзьобі мишку.
- Якби Снейп мене не затримав, - з гіркотою сказав Гаррі, - то ми прибігли б туди вчасно. «Поттере, директор зайнятий... що за нісенітниці, Поттере?» Чого він мене затримував?
- Може, не хотів, щоб ви туди йшли? - випалив Рон. - Може... стривай!.. По-твоєму, як швидко він міг опинитися в лісі? Зумів би він перегнати вас із Дамблдором?
- Лише в тому разі, якби перетворився на кажана, - сказав Гаррі.
- А чом би й ні? - пробурмотів Рон.
- Ми повинні зустрітися з професором Муді, - сказала Герміона. - Треба довідатися, чи знайшов він містера Кравча.
- Якщо він прихопив з собою Карту мародера, то йому це було не складно, - припустив Гаррі.
- Хіба що Кравч встиг утекти за межі школи, - сказав Рон, - адже карта охоплює лише територію, а далі...
- Цсс! - зацитькала раптом Герміона.
Хтось піднімався сходами до соварні. Почулися два голоси, вони сперечалися, і суперечка все ближчала й ближчала.
- ...та це ж справжнісінький шантаж, у нас можуть бути чималі неприємності...
- ...ми намагалися бути чемними, а тепер настав час грати брудно, так, як він. Він би не хотів, щоб Міністерство магії довідалося, що він зробив...
- Я ж тобі кажу - якщо ти напишеш, то це буде шантаж!
- Але ж ти не будеш нарікати, коли ми отримаємо кругленьку суму?
Двері соварні відчинилися. На порозі стали Фред і Джордж. Вони скам'яніли, побачивши Гаррі, Рона й Герміону.
- Що це ви тут робите? - в один голос вигукнули і Рон, і Фред.
- Відсилаємо листа, - відповіли так само в унісон Гаррі й Джордж.
- О цій порі? - спитали Герміона й Фред.
- Гаразд, ми не питаємо, що робите ви, а ви не питайте, що робимо ми, - вишкірився Фред.
У руках він тримав пухкенького конверта. Гаррі зиркнув на нього, але Фред - випадково чи зумисне - затулив ім'я на конверті долонею.
- Не будемо вас затримувати, - сказав він, насмішкувато вклоняючись і вказуючи на двері.
Рон не ворухнувся.
- Кого це ви шантажуєте? - спитав він.
Посмішка зникла з Фредового обличчя. Гаррі помітив, що Джордж кинув Фредові багатозначний погляд перед тим, як весело сказати Ронові:
- Дурненький, я жартував.
- Не схоже, - сказав Рон.
Фред і Джордж перезирнулися.
Тоді Фред доволі грубо заговорив:
- Роне, я вже тебе не раз попереджав, щоб ти не пхав носа в чужі справи, якщо не хочеш, щоб його тобі відірвали.
- Якщо ви когось шантажуєте, то це не чужі справи, - сказав Рон. - Джордж правду казав, ви можете вскочити в серйозну халепу.
- Я ж тобі пояснив, що то був жарт, - заперечив Джордж. Він підійшов до Фреда, взяв листа й почав прив'язувати до лапи найближчій сові. - Роне, ти стаєш схожий на нашого дорогого старшого брата. І це вже не жарти. Продовжуй так і далі - і незабаром тебе зроблять старостою.
- Не зроблять! - спалахнув Рон.
Джордж підніс сову до вікна, і та знялася в повітря. Він озирнувся й вищирив зуби:
- Тоді перестань вказувати людям, як їм жити. Бувайте.
І вони з Фредом вийшли з соварні. Гаррі, Рон та Герміона мовчки дивилися одне на одного.
- Невже їм щось відомо? - зашепотіла Герміона. - Про Кравча і про все?
- Та ні, -
