Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
- Піду я, мабуть, спати, - буркнув Снейп.
- Це ваша найкраща за цю ніч думка, - сказав Муді. - А тепер, Філч, віддайте мені яйце...
- Ні! - вигукнув Філч, притискаючи яйце до себе, наче то був його син-первісток. - Професоре Муді, це доказ Півзового віроломства!
- Це власність чемпіона, якого він обікрав, - сказав Муді. - Давайте сюди.
Снейп зійшов зі сходів і проминув Муді, не мовивши більше ані слова. Філч якимось пташиним вигуком покликав Місіс Норіс, котра, перш ніж побігти за хазяїном, ще якусь мить тупо дивилася на Гаррі. Відсапуючись, Гаррі прислухався, як віддаляються Снейпові кроки. Філч простяг Муді яйце і теж зник з очей, бурмочучи до Місіс Норіс:
- Нічого, серденько... Зранку підемо до Дамблдора... Розкажемо, що робив Півз...
Грюкнули двері. Гаррі стояв і дивився на Муді. Той поклав усе, що тримав, на найнижчу сходинку і з великими труднощами почав видряпуватися догори. Його дерев'яна нога цокала при кожному кроці.
- Ледве викрутилися, Поттере, - пробурмотів він.
- Так... Дякую... - слабким голосом обізвався Гаррі.
- Що це таке? - запитав він, витягаючи з кишені і розгортаючи Карту мародера.
- Карта Гоґвортсу, - відповів Гаррі, сподіваючись, що Муді зараз витягне його з-поміж поламаних сходинок. Нога дуже боліла.
- Мерлінова борода! - прошепотів Муді, розглядаючи карту. Його магічне око бігало туди-сюди. - Це... нічогенька собі карта, Поттере!
- Так... дуже корисна, - зіщулився від болю Гаррі. - Пане професоре, ви не могли б мені допомогти?
- Що? А, так... Так, аякже...
Муді взяв Гаррі за руки й смикнув. Гарріна нога нарешті вискочила з підступної сходинки і він миттю став на сходинку вище.
Муді все ще розглядав карту.
- Поттере, - поволі сказав він, - ти, часом, не бачив, хто вдерся у Снейпів кабінет? На цій карті, звісно?
- Бачив... - зізнався Гаррі. - Містер Кравч.
Магічне око Муді пробігло по всій карті. Видно було, що професор стривожився.
- Кравч? - перепитав він. - Ти впевнений?
- Цілком, - підтвердив Гаррі.
- Його тут більше немає, - сказав Муді. Його око все ще вивчало карту. - Кравч... Дуже, дуже цікаво...
Майже хвилину він мовчав, не зводячи погляду з карти. Гаррі зрозумів, що новина про Кравча була для Муді важлива, і йому дуже кортіло дізнатися, чому. Та він не наважувався спитати, бо страшенно боявся Муді... Але ж той щойно допоміг йому уникнути великої халепи...
- Е-е... Пане професоре... Як ви гадаєте, навіщо було містерові Кравчу прокрадатися у Снейпів кабінет?
Магічне око Муді відірвалося від карти і втупилося в Гаррі. То був проникливий погляд, і в Гаррі склалося враження, що Муді його міряє й розмірковує - відповідати на питання чи ні, і як багато розповідати.
- Скажімо так, Поттере, - нарешті пробурмотів Муді, - кажуть, що в старого Дикозора манія ловити темних чаклунів... Але Дикозор - просто ніщо, ніщо порівняно з Барті Кравчем.
Муді й далі вивчав пергамент. Гаррі згоряв від бажання знати більше.
- Пане професоре! - знову сказав він. - Ви думаєте... Це все може бути пов'язане з... Може, містер Кравч думає, що тут щось відбувається...
- Наприклад, що? - різко спитав Муді.
Гаррі аж сам здивувався, що так багато посмів сказати. До того ж не хотілося, щоб Муді запідозрив, що він має джерело інформації за межами Гоґвортсу. Це може призвести до підступних запитань про Сіріуса.
- Не знаю, - пробелькотів Гаррі, - багато дивного було останнім часом. Про це писали у «Щоденнім віщуні». Чорна мітка на Кубку світу, смертежери і все таке...
Обидва ока Муді розширилися.
- Поттере, ти тямущий хлопець, - сказав він. Його магічне око знову повернулося на Карту мародера. - Кравч, можливо, про це думав, - поволі проказав він. - Дуже ймовірно... Чимало сміховинних чуток літає останнім часом - звичайно, з легкої руки Ріти Скітер. Багатьох це виводить з рівноваги, - грізний оскал скривив його й так перекошений рот. - Якщо я кого й ненавиджу, - бурмотів він більше сам до себе, ніж до Гаррі, а його магічне око втупилося в нижній лівий куток карти, - то це смертежерів, тих, що й досі на волі...
Гаррі глипнув на нього. Чи міг Муді мати на увазі те саме, про що думав і Гаррі?
- А зараз, Поттере, я хочу запитати щось у тебе, - тон у Муді став діловий.
Гарріне серце тьохнуло: ось і настає ця мить. Муді зараз запитає, де він дістав цю карту - штуку дуже підозрілу - і випливе історія про те, як вона до нього потрапила. Вина впаде не тільки на Гаррі, а й на його покійного батька, на Фреда та Джорджа Візлів, на професора Люпина, який торік викладав у них захист від темних мистецтв. Муді помахав картою перед носом у Гаррі, який увесь мовби зібрався в грудку.
- Чи я можу в тебе її позичити?
- Ох! - вирвалося в Гаррі. Він дуже любив цю карту, але, з другого боку, йому відлягло від серця, бо Муді не спитав, де він її взяв. Крім усього, він був перед Муді в боргу. - Беріть, звичайно.
- Молодець, - прогарчав Муді. - Мені вона знадобиться... Це може бути саме те, що я шукав... Усе, Поттере, спати. Швиденько...
Вони разом піднялися сходами нагору. Муді й далі розглядав карту, наче то був скарб, ціннішого за який він ніколи не бачив. Вони мовчки дійшли до дверей кабінету Муді. Муді зупинився й поглянув на Гаррі:
- Поттере, ти ніколи не думав стати аврором?
- Ні, - Гаррі на крок відступив.
- А варто було б подумати, - кивнув Муді, замислено дивлячись на Гаррі. - Правду тобі кажу... І, між іншим... Гадаю, ти серед ночі не просто так прогулювався з яйцем?
- Ні, - усміхнувся Гаррі. - Я намагався розгадати його таємницю.
Муді підморгнув, його магічне око знову закрутилося.
- Правду кажуть, Поттере, що нічна прогулянка може навіяти цікаві ідеї. Побачимося вранці...
Дивлячись на Карту мародера, він зайшов до кабінету і зачинив за собою двері.
Гаррі повільно повертався до ґрифіндорської вежі, гублячись у думках про Снейпа, Кравча і про те, що це все означає... Чому Кравч прикидався хворим, якщо міг, коли хотів, легко потрапити в Гоґвортс? І що саме, на його думку, ховав у своєму кабінеті Снейп?
А Муді вважає, що він, Гаррі, повинен стати аврором! Цікава думка... Та коли за десять хвилин Гаррі опинився
