Брати - грецька казка
Одного разу троє братів подалися в чужі краї на заробітки. Довго вони йшли, аж поки надибали криницю. Сіли перепочити, коли бачать – дід з ковінькою шкандибає.
– Здрастуйте, хлопці! – мовив він.
– Добридень,– відповіли брати.
– Сідайте до гурту, попоїжте з нами,– каже менший брат.
І відрізав дідові скибку хліба.
Сів дід біля братів. А навкруги ворон – сила-силенна! Дід і питає старшого брата:
– Чого б тобі зараз хотілося?
– Щоб усі ворони стали вівцями й належали мені,– відповів той.
– Добре! – каже дід. – А якщо бідняк проходитиме цим краєм, ти нагодуєш його?
– Аякже! Дам молока, м’яса, сиру, всього, що тільки він забажає.
Дід ударив дубцем по землі – обернулися ворони вівцями. Аж побіліло все навколо.
Старший брат збудував хату і став у ній жити. А двоє братів із дідом пішли далі. Коли опинилися в лісі, дід спитав середнього:
– А ти що хотів би мати?
– Я хочу, щоб усі дуби стали маслиновими деревами і належали мені.
– Хай буде по-твоєму,– сказав дід. – А пригостиш перехожого маслинами?
– А чого ж ні? – відповів хлопець.
Дід ударив дубцем по землі – і дуби стали маслиновими деревами.
Середній брат залишився тут жити. Торгував олією, маслинами.
Дід і менший брат пішли далі. На роздоріжжі, біля криниці, сіли відпочити.
– Чого ти нічого не просиш? – спитав дід хлопця.
– Я, дідусю, хотів би, щоб у криниці завжди був мед.
– А нужденним даватимеш?
– Даватиму!
Дід ударив дубцем по землі – і криниця наповнилась медом.
Так менший брат поселився на роздоріжжі. Жив у достатку і допомагав бідним людям.
А дід пішов своєю дорогою.
Минав час. Якось менший надумав провідати братів. Прийшов до середнього, а там ростуть, як і раніше, дуби. Пішов до старшого брата. Дивиться – а навколо самі лиш ворони літають.
Розгубився менший брат.
Аж тут звідкись узявся той самий дід.
– Бачиш? – мовив він. – Не виконали твої брати обіцянки. Не ділилися з бідними... Тому я все у них відібрав: і маслини, і вівці. Тільки ти дотримав слова. То хай тобі й живеться добре!
І дід зник – так само несподівано, як з’явився.
