Мужичок та чорт - Брати Ґрімм

Жив собі на світі розумний та хитрий мужичок. Про його витівки можна немало б розповісти, але найкраща розповідь буде про те, як зустрів він чорта і пошив його в дурні.

Орав якось мужичок своє поле й збирався вже додому повертатися, а тут посутеніло. Раптом бачить мужичок посеред свого поля купу палаючого вугілля; здивувався він, підійшов, бачить – сидить на самому вогні маленьке чорне чортеня.

– А чи не сидиш ти, чого доброго, на скарбі? – спитав мужичок.

– Так воно і є, – відповіло чортеня, – на скарбі. Золота та срібла тут буде більше, ніж ти бачив за своє життя.

– Але скарб лежить на моєму полі, – значить, він належить мені, – сказав мужичок.

– Він твій і буде, – відповів чорт, – якщо ти мені два роки погодишся віддавати половину того, що виросте у тебе на полі, грошей-то у мене достатньо, а ось зелені хотілося б мені скуштувати.

Став мужичок домовлятися.

– А щоб не вийшло в нас із тобою при розділі суперечки, – сказав він, – нехай належить тобі те, що виросте над землею, а мені те, що виросте під землею.

Чортові це дуже сподобалося. Посадив тоді хитрий мужичок ріпу. Ось прийшов час знімати врожай, і з’явився чорт, щоб забрати своє, але знайшов він саме лише жовте, пожовкле бадилля, а мужичок залишився задоволений і викопав собі ріпу.

– Один раз ти виграв, – сказав чорт, – але далі діло так не піде. Твоє буде тепер те, що виросте на землі, а моє – що під землею.

– Я й на це згоден, – каже мужичок.

Підійшов час сіяти. І посіяв мужичок цього разу не ріпу, а пшеницю. Достигла пшениця, пішов мужичок на поле і скосив повні колосся по саме коріння.

Приходить чорт, бачить самі лише залишки, і від люті заховався він у розщілину.

– Так вас, лукавих, і треба ошукувати! – сказав мужичок, пішов і забрав собі скарб.