Байдужий пеньок - В. Сухомлинський

Стоїть у лісі старий-престарий Пеньок. Мохом обріс, гріється на сонечку. Поселився під Пеньком Їжак. Клопочеться собі в нірці, а Пеньок мружиться, крекче, гріється на сонечку. – Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз його Їжак. – Добре, – відповідає байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку. По другий бік під Пеньком поселилася Гадюка. – Будемо з тобою дружно жити, добре? – питає раз вона. – Добре, – відповідає байдужо Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється на сонечку. Та ось якось Їжак побачив, що поруч із ним живе Гадюка. Напав на неї і в кривавій сутичці переміг. Виповз, ліг на Пеньок. Відпочиває. – Що це у вас там за шум був? – питає Пеньок. – Це я Гадюку вбив, – відповідає Їжак. – Добре, – каже байдужно Пеньок. Він замружив очі, позіхнув і гріється собі на сонечку.