Не впусти рака з рота - українські народні

Летіла ворона понад морем, дивиться – лізе рак. Вона хап його та й понесла через лиман у ліс, щоб, сівши де-небудь на гіллі, гарненько поснідати.

Бачить рак, що приходиться пропасти, та й каже вороні:

– Ей, вороно, вороно, знав я твого батька і твою матір: славні були!

– Угу! – каже ворона, не роззявляючи рота.

– І братів, і сестер твоїх знав, – каже рак, – які ж добрі були!

– Угу! – гугнить ворона, а рака кріпенько держить.

– Та вже хоч вони і гарні та добрі, – каже рак, – а тобі не рівня. Мені здається, що й на світі нема розумнішої за тебе!

– Еге! – крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море.

От тим-то, як кого одурять хвалою або улесливою промовою, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». А як кого остерігають, то кажуть: «Гляди, не впусти рака з рота».