Як курка врятувала світ - норвезька казка

Якось увечері курка вилетіла на високого дуба та й заснула. І приснилося їй, що коли вона не піде на Лису гору, то весь світ загине. Вона швиденько злетіла додолу і так як була вирушила в дорогу.

Іде вона і зустрічав півня.

– Добрий день, півнику – золоте пір’ячко,– вітається курка.

– Добрий день, курочко-чубарочко,– відповідає півень.– Ти куди так зарані?

– Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

– Хто тобі сказав? – питає півень.

– Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

– То й я піду з тобою,– каже півень.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають качку.

– Добрий день, качко-крячко,– вітається півень.

– Добрий день, півнику – золоте пір’ячко,– відповідає качка.– Ти куди так зарані?

– Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

– Хто тобі сказав, півнику – золоте пір’ячко? – питає качка.

– Курочка-чубарочка.

– А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? – питає качка.

– Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

– То й я піду з вами,– каже качка.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають гуску.

– Добрий день, гуско-товстогузко,– вітається качка.

– Добрий день, качко-крячко,– відповідає гуска.– Ти куди так зарані?

Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

– Хто тобі сказав, качко-крячко? – питає гуска.

– Півник – золоте пір’ячко.

– А тобі хто сказав, півнику – золоте пір’ячко?

– Курочка-чубарочка.

– А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? – питає гуска.

– Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

– То й я піду з вами,– каже гуска.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають лисицю.

– Добрий день, лисичко-сестричко,– вітається гуска.

– Добрий день, гуско-товстогузко,– відповідає лисиця.– Ти куди так зарані?

– Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

– Хто тобі сказав, гуско-товстогузко?

– Качка-крячка.

– А тобі хто сказав, качко-крячко?

– Півник – золоте пір’ячко.

– А тобі хто сказав, півнику – золоте пір’ячко?

– Курочка-чубарочка.

– А тобі хто сказав, курочко-чубарочко?

– Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

– Дурна балачка, світ не загине, коли ви не підете на Лису гору. Ходімо краще до мене, до моєї хати, вам буде там гарно й тепло.

Погодились вони і пішли з лисицею.

Привела їх лисиця до своєї хати, розпалила вогонь, стало тепло, і їм захотілося спати. Качка й гуска вмостилися по кутках, а півень з куркою вилетіли на жердину.

Коли гості міцно заснули, лисиця взяла гуску й пригребла її в другому кутку, далі від качки. А курка вчула крізь сон, що лисиця шарудить чимось, вилетіла на вищу жердину й промурмотіла:

– Хто там товчеться?

– Ніхто,– відповіла лисиця,– це вітер крутить сміттям по хаті. Спи собі і не базікай.

І курка спокійно заснула.

А лисиця перечекала трохи і заходилася пригрібати й качку.

Курка знов прокинулась, вилетіла на ще вищу жердину та й промурмотіла крізь сон:

– Хто там знов шарудить?

Тоді скинула оком на лисицю й побачила, що та пригребла гуску й качку. Вона вилетіла на найвищу жердину, глянула крізь димар і вигукнула:

– Ох, скільки там летить ситих гусей!

Лисиця бігом надвір, бо хотіла вполювати ще одну гуску. А курка збудила півня й розповіла йому, що сталося з гускою-товстогузкою та качкою-крячкою.

Потім вилетіли курочка-чубарочка та півник – золоте пір’ячко крізь димар і чимдуж подалися на Лису гору. Бо якби не пішли, то напевне загинув би весь світ.