Яйце-Райце - --

ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ Колись була птиця жайворонок царем, а царицею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця — давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже: — Нехай мені буде! А жайворонок каже: — Нехай мені! Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, та немає старших за них: немає до кого йти позиватися. Потім миша каже: — Ну, я лучче перекушу. Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зерно в зуби та в нору й побігла. Тут цар-жайворонок збирає всіх птахів, щоб звоювати царицю-мишу, а цариця скликає всіх звірів—і почали війну. Як вийшли в ліс,— то що звірі хочуть яку птицю розірвати, то вона на дерево; або птиця як візьме, літаючи, бити звірів, то вони в нору... Так билися цілий день, а потім увечері сіли всі спочивати. Коли цариця огляділась, — аж немає на війні комашні. Тоді вона звеліла, щоб конче була на вечір і комашня. Коли це приходить і комашня. Цариця й загадала їй, щоб вона вночі полізла на дерева і за одну ніч повідкушувала птиці пір'я коло крил. На другий день, тільки що розвиднілось, цариця кричить: — Ану, вставайте воюватися! Птиця що підійметься, то й упаде на землю, так звір її й розірве. А орел бачить, що лихо, сидить на дереві й не злітає. Коли тут іде стрілець, бачить, що орел сидить на дереві, як націлиться на нього, той орел так просить його: — Не бий мене, голубчику, я тобі у великій пригоді стану Стрілець удруге націливсь, він ще його просить: — Візьми лучче мене та вигодуй; то побачиш, в якій я тобі пригоді стану! Стрілець ще намірився стріляти, утретє; орел знов його почав просити: — Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе,— я тобі у великій пригоді стану! Стрілець повірив йому: поліз та зняв з дерева та й несе його додому. А він йому каже: — Принеси мене до своєї хати та годуй мене м'ясом доти, поки в мене крила повідростають. А в того чоловіка було дві корови, а третій бугай. Він зараз і зарізав йому одну корову. Орел ту корову за рік і з'їв та й каже чоловікові: — Пусти мене, я політаю, побачу, чи вже відросли крила. Той чоловік і випустив його з хати. Орел літав, літав та й прилетів опівдні назад до того чоловіка, каже йому: — Ще в мене мала сила,— заріж іще одну ялівку! Той чоловік послухав його та й зарізав. Орел з їв її за рік. Та знову — як полетів... Пролітав мало не цілий день,— увечері знову прилітає та й каже йому: — Заріж іще й бугая! Той чоловік думає: "Що тут робити — чи зарізати, чи ні?" А потім каже: — Більше пропало,— нехай і це пропадає! Узяв та й зарізав йому бугая. Він з'їв і того бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так високо — аж під хмарою. Коли це прилітає та й каже йому: — Ну, спасибі тобі, чоловіче: вигодував мене, а тепер сідай на мене. Той чоловік питається : — Що з того буде? А він йому каже: — Сідай! Цей і сів. Орел його поніс аж у хмару, а потім і пустив його додолу. Той чоловік летить додолу, — коли це орел не дав йому доле- тіти до землі, підхопив його та й каже: — А що, як тобі здавалось? А він каже: — Так, наче я вже неживий був. Тоді орел каже йому: — Отак саме і мені було, як ти на мене націлявся. Потім каже: — Сідай знов! Тому чоловікові й не хотілось сідати на орла,— ну, нема що робити, таки сів. Орел знов його як поніс, та аж у саму хмару, а звідтіль скинув його з себе — та підхопив його так, може, як на два сажні від землі, та й питається його: — А що, чоловіче, як тобі здавалось? Він йому каже: — Так зовсім, наче вже кістки мої розсипались. Тоді орел йому каже: — Так само й мені було, як ти вдруге націливсь. Ну, ще сідай. Той сів. Орел як понесе його аж за хмару та звідтіль і пустив його додолу, та підхопив уже аж коло самої землі, та тоді питається його: — Як тобі здавалось, як ти летів на землю? Він йому каже: — Так, наче мене зовсім не було вже на світі. Тоді орел йому каже: — Отак же само мені було, як ти втретє націлявсь. А потім каже: — Ну, тепер уже ніхто нікому не винний: ні ти мені, ні я тобі. А тепер сідай на мене, та будемо летіти до моєї господи. Ото летять та й летять; прилітають до його дядька. Орел і каже: — Іди ж у хату, та як будуть питатися тебе, чи не бачив нашого небожа, то ти скажеш: як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Він приходить у хату, коли це йому кажуть: — Чи по волі, чи по неволі? А він їм каже: — Добрий козак усе по волі ходить. Вони його питаються: — Чи не чув ти там за нашого небожа? Бо вже третє літо, як пішов на війну,—та ні чутки, ні звістки. А він їм каже: — Як дасте яйце-райце, то й на вічі приведу. Вони йому кажуть: — Лучче нам його ніколи не бачити, як віддати тобі яйце— райце. Тоді він виходить із хати та й каже орлові: — Казали так: лучче нам його ніколи не бачити, як тобі віддати яйце-райце. Орел йому каже: — Летімо далі! Летять та й летять та й прилітають до орлового брата, та й тут чоловік те саме говорив, що в його дядька,— таки й тут не здобув яйця-райця. Прилітають до його батька, а орел йому каже: — Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то скажеш, що бачив, а як дадуть яйце-райце, то й на вічі приведеш. Увіходить чоловік у хату, а вони йому кажуть: — Чи по волі, чи по неволі? Він їм каже: — Добрий козак усе по волі ходить. Вони його стали питатися: — Чи не бачив нашого сина? Бо вже як немає — четверте літо: десь пішов на війну, та, мабуть, убили його там. А він їм каже: — Я бачив, але як дасте яйце-райце, то я й на очі приведу. Батько орел каже йому: — Нащо воно тобі? Лучче ми тобі дамо багато грошей. Він каже: — Я не хочу грошей, мені дайте яйце-райце! — Піди ж приводь, — зараз тобі дамо! Він уводить орла в хату, Тоді його батьки так зраділи, що дали яйце-райце і сказали: — Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як прийдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді його і розіб'єш. Він іде та йде, та так