Повна енциклопедія тваринництва - Юрій Дмитрович Бойчук
Профілактика. Усунення факторів, що спричиняють захворювання, своєчасне лікування інфекційних хвороб, дотримання правил утримання.
Субінволюція матки
Етіологія. Уповільнення процесів відновлення матки після пологів до стану, нормального для невагітних особин, що відбувається через багатоплідну або переношену вагітність, відсутність моціону, неповноцінне годування, зокрема мінеральну й вітамінну недостатність раціону.
Клінічні прояви. Спостерігається млявість, зниження апетиту, молочної продуктивності. У перші 5–6 днів після отелення лохії не виділяються через знижений тонус матки, потім виходять лохії темно-бурого кольору, мажучої консистенції, іноді з домішкою крові. Наслідком субінволюції є тривала затримка статевих циклів, низька заплідненість. Ця патологія нерідко ускладнюється ендометритом.
Лікування. Призначають маткові засоби (пітуїтрин, синестрол, окситоцин тощо). Масаж матки через пряму кишку, розчин іхтіолу тощо.
Профілактика. Вагітним тваринам надають активний моціон, вводять інтрааортально розчин новокаїну.
Хвороби серцево-судинної системи
Про захворювання органів серцево-судинної системи свідчать симптоми: кашель, задишка, ціаноз (забарвлення шкіри та слизових оболонок у синій колір), набряк легенів; асцит (скупчення рідини в черевній порожнині), гідроторакс (скупчення рідини в грудній клітці), периферичні набряки; анемія слизових оболонок, швидкість наповнення капілярів (ШНК) не більше 3 с; аритмія пульсових хвиль (порушення послідовності серцевих скорочень), дефіцит пульсу. Профілактика захворювань цієї групи полягає у забезпеченні тварин повноцінним годуванням, помірною роботою з наданням відпочинку, попередженні розвитку інфекції, інвазії, отруєнь.
Міокардит
Етіологія. Запальне ураження серцевого м’яза, що виникає переважно при інфекціях (сибірська виразка, ящур тощо), при гемоспорідозних хворобах (піроплазмоз), як ускладнення сепсису (загальне зараження), за гострої інтоксикації.
Клінічні прояви. Тварина пригнічена, спостерігається задишка і підвищення температури тіла. На початку хвороби пульс частішає, збільшується серцевий поштовх і тони пульсу, після настання слабкості серцевого м’яза пульс стає слабким. Нерідко з’являються набряки, ціаноз слизових оболонок, може раптово настати смерть від паралічу серця.
Діагностують хворобу на підставі лабораторного дослідження крові (нейтрофільний лейкоцитоз зі зміщенням ядра вліво, тобто збільшення числа лейкоцитів, зокрема базофілів, еозинофілів, нейтрофілів) і даних електрокардіограми.
Лікування. Необхідно надати повний спокій, обмежити навантаження. У раціон вводять легкозасвоювані, багаті на вітаміни та вуглеводи корми. Ветеринарний лікар після огляду призначає симптоматичне лікування: антибіотики, десенсибілізаційні засоби, кортикостероїдні гормони, серцеві глікозиди, наприклад кортизону ацетат, преднізолон всередину. У разі ослаблення серцевої діяльності підшкірно вводять камфорну олію, у разі зниження артеріального кров’яного тиску внутрішньовенно кофеїн, розчин глюкози з додаванням вітамінів В1, В6. Для зменшення збудливості серцевого м’яза на ділянку серця накладають холодні компреси.
Профілактика. Повноцінне годування, попередження інвазій, інфекцій, отруєнь.
Перикардит
Етіологія. Запалення зовнішньої оболонки серця (перикарда, серцевої сумки) нетравматичного і травматичного характеру. Перикардит нетравматичного характеру виникає як ускладнення інфекційних захворювань через флегмону і сепсис, внаслідок переходу запалення з міокарда, легень і плеври тощо. У дрібної рогатої худоби частіше реєструють травматичну форму через проникнення гострих металевих предметів із сітки й поранення серцевої сорочки в разі незбалансованого годування.
Клінічні прояви. Тварина стоїть із розведеними в сторони ліктьовими суглобами, уникає різких поворотів і рухів, часто стогне. Коли стоїть і лежить, вона приймає таку позу, щоб грудна порожнина була розміщена вище від тазової. Загальний стан тварини важкий, періодично підвищується температура тіла. Пульс частішає до 100–120 уд/хв.
Лікування. За травматичного перикардиту лікування неефективне, тварин доцільно вибраковувати. У разі перикардиту нетравматичного характеру тварині дають легкоперетравний корм, на ділянку серця – холодний компрес. Після зниження кров’яного тиску застосовують адреналін, внутрішньовенно кофеїн із глюкозою, кордіамін.
Профілактика. Збалансоване харчування, дотримання правил утримання.
Хвороби обміну речовин
Білом’язова хвороба
Етіологія. Характеризується змінами в скелетній мускулатурі та міокарді, порушенням обміну речовин. Захворювання поширене в місцевостях, де корми бідні на білки, фосфор, мікроелементи й вітаміни в зимово-весняний період.
Клінічні прояви. На початку захворювання спостерігається млявість, залежування, у разі ураження скелетних м’язів – розлад координації рухів, міокарда – тахікардія, аритмія; набряки кінцівок, підгорля, живота. У важких випадках – відсутність апетиту, пронос, кашель, у крові – зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитоз, у сечі – цукор, ацетонові тіла. Тривалість захворювання – 2–3 дні. Хворі тварини малорухомі, переважно лежать, важко встають, стоять з опущеною головою, широко розставивши кінцівки. Рухаючись, похитуються, часто падають і байдуже лежать на боці з витягнутими кінцівками й закинутою головою.
Лікування. Необхідно поліпшити умови утримання та годування. Підшкірно вводять розчин селініту натрію, препарати вітаміну Е, внутрішньом’язово вітамін В. У разі ускладнень – антибіотики.
Профілактика. У стійловий період уводять в раціон силос, хвою, кісткове борошно, мікроелементи. Суягним вівцематкам за 20–30 днів до окоту рекомендовано вводити селеніт натрію.
Гіповітаміноз
Етіологія. Хвороби, що виникають внаслідок недостатнього надходження в організм вітамінів або поганого їх засвоєння. Частіше реєструють серед молодняку молозивного і молочного періодів через незбалансованість за вітамінами раціону вагітних і лактуючих маток, а також у дорослих після того, як вони перехворіли інфекційними, інвазійними і деякими незаразними хворобами.
Клінічні прояви. Спостерігають млявість, загальну слабкість, схуднення, зниження продуктивності, відставання в рості й розвитку, блідість вовняного покриву, а також характерні ознаки недостатності конкретного вітаміну.
У разі А-гіповітамінозу – кон’юнктивіт, ксерофтальмія (сухість кон’юнктиви і рогівки ока), кератомаляція (розм’якшення і розпад рогівки очей), ослаблення зору, ентероколіт, ураження дихальних шляхів; D-гіповітамінозу – порушення остеутворення (рахіт), Е-гіповітамінозу у самців – зниження статевої активності, у самиць – порушення овуляції, у молодняку – розлад функції кори головного мозку через розм’якшення мозку (енцефаломаляція), К-гіповітамінозу – зниження згортання крові й геморагічний діатез, В-гіповітамінозів – переважно ураження центрального та периферичного відділів нервової системи (паралічі, конвульсії, судоми), дерматити, екземи, анемії, ураження внутрішніх органів. Діагноз підтверджують дослідженням кормів, крові тварин.
Лікування. Спрямоване на забезпечення маточного поголів’я худоби і молодняку повноцінними за вмістом вітамінів кормами (зелень, вітамінне сіно, трав’яне борошно, морква, картопля, буряк, хвойне борошно, пророщене зерно, дріжджі, бобові культури, макухи, люцерна, висівки, кропива тощо), введення в раціон вітаміновмісних концентратів і вітамінів промислового виробництва (риб’ячий жир, тривітамін (масляний розчин вітамінів D3, А, Е), концентрати вітамінів А, D, Е, К, рибофлавін, тіамін, піридоксин тощо), своєчасне лікування різних хвороб у разі появи специфічних і неспецифічних симптомів.
Профілактика. Збалансоване харчування, введення в раціон вітаміновмісних концентратів.
Ендемічний зоб
Етіологія. Хронічне захворювання тварин, що характеризується збільшенням у розмірі зоба і розладом функції щитовидної залози.
Основна причина захворювання – недостатність йоду в ґрунті (нижче 0,00 001 %,) кормах (менше за 5 мг), воді (менше за 10 мкг/л).
Клінічні прояви. Спостерігається низькорослість, розтягнутість тулуба, посилення росту волосяного покриву на голові, шиї, зниження продуктивності, аборти, порушення статевого циклу, народження молодняку із зобом або без волосяного покриву. Перебіг хвороби у молодняку гострий, у дорослих – хронічний. Діагноз ставлять за результатами лабораторного дослідження ґрунту, води, кормів і молока на вміст йоду. У благополучних зонах в 1 л молока міститься понад 60 мкг йоду.
Лікування. У раціон тварин уводять йод у формі йодистого калію. Застосування йодованої солі або обприскування корму розчином із йодистим калієм лікує і попереджає розвиток ендемічного зоба.
Профілактика. Дослідження кормів і ґрунту на предмет повноцінного вмісту йоду.
Ензоотична атаксія
Етіологія. Причина захворювання – дефіцит міді або надлишок її антагоністів (молібдену, свинцю) в ґрунті й пророслих на ньому рослинах. Його реєструють у районах, де вміст міді у свіжій
